Кращі українські альбоми 2024 року

Один із засновників Rap.Ua Антон Назарко достатньо добре вивчив реп-сцену зсередини, аби у власній творчості уникнути схожості з будь-ким іншим. В парі з рейв-діггером та електронним продюсером Алексом Первухіним вони взялись за оригінальну та зухвалу ідею — винайти український грайм. Так з’явився ТИСК.

Самобутність дуету вразила всіх. Ще в 2021 році вони добряче качнули Brave! Factory Festival, а вже в 2022 — харківський простір Some People, який сам же Антон (та друзі) відкрили в найскладніший момент в історії свого міста.

Всього за декілька років ТИСК встигли видати подвійний альбом, зняти документальний фільм та провести серію аудіо-візуальних перформансів «Тиск.Досвід». В січні 2024 ТИСК завершили творчий цикл збіркою реворків, яку дропнули на вінілі та в цифрі. «Reworks» — жанрово розкутий запис, який вражає точністю цитувань та алюзій на рейв-класику 30-річної давнини. Це «саме той» джангл, брейкс та тріповий транс. Логічно, що збірка отримала схвальні відгуки від селекторів зі всього світу.

Бітмейкер, фотограф та модель з Хмельниччини Jad Abstrock точно не страждає від творчих криз. За останні півроку він видав вже два повноформатних альбоми. «Introvert 2» — перший з них. Більш того, це десь 32-33-й реліз продюсера за останні 7 років. Причина такої високої продуктивності — знайдений одного разу творчий рецепт: мрійливий, приємний вухові лоу-фай хіп-хоп, повністю побудований на семплах. Найчастіше Jad Abstrock шинкує американський соул, фанк та музику зі старого кіно, але на «Introvert 2» він шанує ще й Японію — дігерський краш останніх років. Наприклад, найбільш вдалий трек з альбому — Two Ways майже повністю побудовано на еталонному смуз-джазі Yasuko Agawa — L.A. Night.

Досвідчений український продюсер Армен Акопов видав чергову порцію першокласного ембіент/дроуну на австралійському лейблі, що має просту та зрозумілу назву Ambient Soundscapes.

Девіантна електроніка для всіх, кого втомили жанрові класифікації. Альбом-виклик. Зумисне недбалий в драматургії та композиції, але ретельно продуманий в нюансах.

Читати: Ї: ТОЙ, ЩО СТВОРЮЄ МУЗИКУ З РАДІОХВИЛЬ

Читати: MIXMAG РЕКОМЕНДУЄ: 8KAYS, JUAN HANSEN — FALLING DOWN EP

Читати: АНДРІЙ КИРИЧЕНКО ВИПУСТИВ АЛЬБОМ MARIA, ПРИСВЯЧЕНИЙ ХУДОЖНИЦІ МАРІЇ ПРИМАЧЕНКО

До виходу «Trashhouttttttt» можна було б побазікати про кризу дебютного альбому, що завжди спіткає хайпових дебютантів, до яких в аудиторії формуються зависокі очікування. Але яка тут криза? Якщо jockii druce в принципі народився з жесті та хаосу. В 2022 році дніпровський репер був одним з небагатьох артистів, яким вдалось не впасти в творчий смуток чи героїчний пафос. Дрюс зробив все навпаки — препарував шокуючу реальність через тонку іронію та легку відчуженість. І це спрацювало!

На дебютному альбомі jockii druce пішов далі від теми вторгнення, яка вмить зробила його зіркою (Шо ви Браття), вивчаючи вплив війни на ментальний стан українського суспільства. Дрюс не зважує вислови. Він читає, як думає, розсікаючи своєю лірикою наче катаною всі ті уявні бульбашки, в яких живуть мільйони українців.

Вони все знають — лаконічний спіч про ефемерність захищеності приватних даних в мережі. Пайка стайл плюс Так, а нахуя — жорсткий ляпас всім, хто замість єднання прискіпливо перевіряє своїх співвітчизників на прийнятний рівень їх українності. Якщо чесно всім на тебе по хуй — демотивуюче-терапевтичний заклик до блогерів та інфлюєнсерів, які мають купу енергії та обмаль критичного мислення. audiovova — легкий копняк друзям, які зарано захомячились в домашньому затишку. І все це під веселий uk-хаус, дивакуватий бейс, електро та ембіент.

Похмурий та вишуканий IDM/глітч/ембіент від резидента лейблу Dnipropop Марка Медведєва. Сподобається всім шанувальникам пізнього Pantha Du Prince, Натана Фейка та FENNESZ.

Можливо, найбільш глибокий, меланхолійний та інтимний запис від класика українського техно. Реліз відбувся на іспанському лейблі Semantiсa Records. За три місяця після «Vira», Tolkachev повернувся до більш жорсткого параноїдального техно, видавши в кінці травня 5-трековий вініл на NECHTO Records.

Водночас моторошний і прекрасний альбом, в центрі якого образ іграшок, покинутих дітьми внаслідок війни та переселень. Для створення потрібної атмосфери Andrii Kunin дійсно використовує звуки іграшок, вплітаючи їх в складний, мозаїчний звуковий ландшафт з мерехтіння physical modelling синтезаторів та напівакустичних текстур. «Lost Toys» трохи нагадує те, що роблять зірки ісландського лоуеркейс Múm, дует Matmos чи (в окремих випадках) Метью Герберт. Останній якось казав: «Візьміть 10 найкращих альбомів останнього десятиліття та 10 найбільших подій того ж часу і ви не знайдете нічого спільного». Ось зворотній приклад. Нажаль…

Зразковий тін-поп — драйвовий, іронічний та винахідливий. BADWOR7H має всі шанси для того, аби в лічені роки стати дуже затребуваним продюсером на українській інді та навіть поп-сцені. Обізнаний в актуальних електронних трендах майстер чіпких бітів, який не цурається створювати віральні, хітові пісні. Такі потрібні всім! Та поки зірки не «розписали» хлопця по своїх щільних студійних графіках, BADWOR7H бавиться в самвидат. Але вже тут чутно його великий потенціал. Слід зацінити пісню Слухай за участі не менш обдарованої сонграйтерки Renie Cares. Ця пісня мала б бути в найгарячішій ротації на радіо.

В 2024 році нові релізи на лейблі Mystictrax виходять не рідше, ніж подкасти його боса Вови Lostlojic’а на каналі Mixmag — тобто раз на місяць. Справжня перлина стрімко зростаючого бек-каталогу Mystictrax — міні-альбом Luxx від анонімного продюсера Echodive. Відчужене електро та чуттєвий uk garage за канонами Bicep.

Один з учасників лейблу Dnipropop — Юра Буличев — записав чудовий медитативний альбом, який надто просто було б назвати словом «ембіент». Це дуже стриманий, аскетичний, але насправді-то еклектичний запис. Тут є натяки на абстрактний шугейз наче з «Межі контролю» Джармуша; є потойбічні вокалізи Mavka, типовий kosmische musik та навіть концептуальний musique concrete (трек з промовистою назвою Весна в руїнах).

Блогери та жовта преса роками ламають голову: куди поділась Гайтана? Чому її не чутно? Чому вона не дає інтерв’ю? Чому вона хз… не заспіває з Alyona Alyona, аби гучно повернутись на сцену? Людям, які активно залученні в жорстку шоу-бізову боротьбу, дійсно складно зрозуміти, як це воно — любити музику в собі, а не себе в музиці. Тому що для багатьох це, нажаль, не питання вибору. Любити музику в собі можна тільки тоді, коли вона там всередині тебе дійсно живе. Коли ти шкірою відчуваєш грув, володієш досконалою вокальною технікою та маєш талант до створення розкішних мелодій. Якщо в тобі цього немає, то ти маєш всім (насправді — собі) постійно щось доводити — цифрами, стрімами, статуетками, екранами Gulliver.

Гайтані не потрібно щось доводити — ані собі, ані іншим. Вона вміла, вміє і буде вміти робити найкращий фанк-соул на українській сцені. Вона може зникнути з радарів на 10 років і повернутись з новим альбомом (як зараз), взагалі не втративши форми. Гайтана може дозволити собі бути поза трендами та не чепурити аранжування модними сезоними звуками. Вона може дозволити собі не співати про буквальне сьогодення, не робити віральні TikTok-звуки, не співати дуети з фрешменами. Її свіжий лонгплей «Сонце в тобі» — це не rocket, не medium… Це long train runnin’ альбом. Збірка пісень (бо абсолютно нових тут лише дві — Кохаю та Нова Весна), які залишаться поза часом. Десь як Incognito, Imagination чи Soul II Soul.

Для того, щоб в 2024 році писати класичний синтвейв, треба свідомо відмовитись від будь-якої творчої унікальності. Компенсувати це можна якістю аранжування, досконалим зведенням та мастерингом. Тоді це матиме свого слухача. Ризикований жанр! Бо якщо ваш синтвейв не дуже круто звучить, то він автоматично поповнює звалища космічного брухту на просторах Bandcamp. Київський продюсер Andromeda Dreams ризикнув та взяв безпечну висоту! Його альбом «Hyperion» звучить на рівні з неоновими героями Bandcamp типу Tom Crux чи Paper Panda, але поки поступається абсолютному чемпіону з ретровейв-синтвейв-дрімвейв тріатлону — поляку Noizz Factor.

Цей реліз має дуже інтригуючий початок… The Orb, ти? Але далі все швидко скочується в типовий думерський стафф. Від того заявлені в назві альбому роздуми про глобальні катаклізми звужуються до конспірологічних теревень на темній кухні. З такими коливаннями Death Rate a Politics проходять всі 47 хвилин звучання — іноді все настільки розвалюється і пливе, що музика стає відверто аматорською. Іноді — навпаки, тут промацується якесь дуже прикольно зерно — інтуїтивні алюзії на чиказький індастріал, колдвейв та дрім-поп. Дослухати альбом до кінця буде важко, але Death Rate a Politics принаймні спрямовані на пошук чогось дійсно оригінального.

Бос лейблу Mystictrax — діджей та продюсер Вова Lostlojic завітав в гості до нідерландського DIY-лейблу Infinite Pleasures. Із собою приніс блюдо, яке краще споживати холодним. Тут всього по-троху: діп-техно швидкої заморозки, нью-біт грубого помелу та брейкс з нью-ейджовими прянощами. Смачно, корисно та поживно!

Сенсаційний Nikow в черговий раз підтверджує той факт, що пересічний український слухач набагато розумніший за всіх тих, хто намагається йому догодити, виміряючи маркетинговою лінійкою — що людям залетить, що у них болить чи свербить? Фактурний, стильний, з проникливим поглядом — Діма Ніков має всі шанси, аби стати кумиром для десятків тисяч дівчат. Власне, він вже на шляху до цього. На ізі зробив солд-аут в Bel’Etage та випередив в Apple Music альбом Тейлор Свіфт. Музика Nikow — дарк-соул західного зразка. З гітарним фузом, лайтовим шугейзом, перевантаженим басом та псевдо-хардкорними бітами. Це той саунд, що ставить багатьом трендовим артистам Майк Дін. Чи той саунд, що поза номерними альбомами (наприклад, в саундтреку «The Idol») дозволяє собі The Weeknd. І це те дуже вільне (тим і класне!) розуміння сучасного соулу, яке має австралієць Genesis Owusu чи 070 Shake (слухати «Natural Habitat»).

Захоплива семплоделіка з Харкову. 19 коротеньких, але різноманітних та качових замальовки в стилі абстракт хіп-хоп. Це не конвеєрний чіллхоп чи фонк для 10-годинних відео на YouTube. А музика, що має шляхетне походження. Бере начало від Madlib та J Dilla й досі живе завдяки послідовникам: Dday One, RJD2 чи Kid Koala.

Сучасне даунтемпо, бедрум-електроніка та ф’юче-бітс, яке нагадує одразу все і по троху із чартів The Hype Machine або генеративних плейлистів Indie Shuffle. Фонова музика, яку за бажання можна зробити гучніше і тоді вона стає ідеальним саундтреком для самотньої поїздки за кермом авто вечірнім мегаполісом.

Дует Woo York, як і Stanislav Tolkachev, цього року теж відмітились релізом на іспанському лейблі Semantica Records. Назва «Frozen Lake» прямо натякає на характер музики їх нового релізу. Це все ще патентоване техно Woo York, але на цей раз натхнене неспішною величчю природи — замерзлим озером, вкритими снігом гірськими вершинами чи може ісландськими фйордами.

Після тривалих експериментів з гіперпопом, техно та IDM дует Astronata видав міні-альбом тендітного, романтичного і напрочуд світлого інді-поп. Коли шуму та пульсації в музиці проєкту трохи поменшало, на перший план вийшов вокальний та сонграйтерський талант Нати Сміріної, чия творча майстерність з роками набуває вишуканості і легкості.

За 10+ років музичної кар’єри сестри Купрієнко декілька разів кардинально змінювали звучання. В японському турі з Duran Duran вони співали сумний дарк-поп. Потім на певний час пішли в EDM, де малу серію вдалих колаб з Benny Benassi, Jan Blomqvist і Sofi Tukker. А от теперішні Bloom Twins — це вже енергійний поп-панк/поп-рок в діапазоні від Le Tigre до No Doubt часів «Rock Steady». В такому втіленні Bloom Twins звучать найбільш органічно. Тепер серед прихильників їх музики сам Ленні Кравіц! А разом з ним — тисячі нових фанатів по всьому світу.

Творчий дует співачки Kler та саунд-продюсера Антона Кукрі демонструє прогрес від релізу до релізу. Після минулорічного успішного синглу Любов, що увійшов до числа найкращих пісень року за версією Mixmag Україна, цієї весни Kler презентувала повноформатний альбом. З перших же звуків стає зрозуміло, що Kler та Антон не просто хочуть звучати на радіо чи збільшити аудиторію в Spotify. Вони мають на меті зробити хоча б точковий, але level up для всієї української поп-музики. Індустрія інертна, вона не одразу це розуміє, але насправді в цієї пари виходить задумане! Пілотний сингл Зірка приємно нагадує роботу Стюарта Прайса для Мадонни, Над Хмарами — наче The Weeknd — A Lonely Night часів радіо «Ера», а Ланіти — strike a pose по-українськи. Практично всі пісні з альбому «Яка є» знаходяться в гарному балансі між спадком Миколи Мозгового, Володимира Івасюка та сучасними західними поп-стандартами — Джессі Вейр, недавній сольник Джейка Ширса із Scissor Sisters, Doja Cat тощо.

Читати: ПРЕМ’ЄРА: ГУРТ RAGAPOP ВИПУСТИВ ДЕБЮТНИЙ ЛОНГПЛЕЙ

Читати: ПРИБУТТЯ: SOUNDOTS

Читати: ПРИБУТТЯ: ДЕБЮТНИЙ ЕР GLÜCK+PERSONA

Читати: ПРИБУТТЯ: HAIDO

Читати: ВАРТО ПОСЛУХАТИ: НОВИЙ ЕР REVSUN

Читати: СКАЖИ «СИР»: ВІДОМИЙ САУНД-ПРОДЮСЕР ПРЕЗЕНТУВАВ НОВИЙ ПРОЄКТ MOMMY BUYS A DANCE MACHINE

Новий міні-альбом «Силуетами Вітрин» — це сіквел минулорічного міні-альбому «Матч Поінт». На вінілі обидва цих релізи вийдуть як єдиний третій альбом Cape Cod. За словами Максима Сикаленко, цим релізом він завершує цикл пісень, написаних до повномасштабної війни. Судячи з усього, наступного року ми почуємо нову і вже дещо іншу музику київського денс-поп дуету.

Читати також: CAPE COD та KAMA ЗНЯЛИ 5 КЛІПІВ НА ТРЕК «ПРОМІНЬ»

Читати також: ПРИБУТТЯ: NINA EBA

Дніпровський продюсер Юрій Буличев влітку цього року приємно здивував новим сайд-проєктом Soundots, в рамках якого віддавав шану тріп-хопу та альтернативній музиці нульових в компанії численних зірок української інді-сцени. А вже за декілька місяців вийшов альбом його основного проєкту Monotonne, орієнтований на IDM, глітч та електроніку із присмаком Ametsub, Натана Фейка чи Boards of Canada. Тут також багато запрошених артистів, серед яких Mavka, Grisly Faye, Parking Spot і maxandruh.

Читати також: ПРИБУТТЯ: SOUNDOTS

Кременчуцький продюсер повертається на Mystictrax з новою порцією футуристичної бейс-музики. Simulacra демонструє поступовий перехід Revshark від багатої на ефекти, багатошарової електроніки зразка його минулорічного концептуального альбому «Integrity» до більш виразних, простих і прямолінійних тулсів, що здатні запалити танцпол.

Читати також: REVSHARK — INTEGRITY

Сьомий і поки найкращий альбом талановитого дрім-поп виконавця і музиканта Данила Меркулова, більш відомого як Aircraft. Двадцять років тому такі альбоми видавали великими тиражами на CD. Зараз вони губляться на нескінчених теренах Bandcamp серед купи приФонкованого графоманського мотлоху. Тому, будь-ласка, обов’язково послухайте цей альбом! За цими дев’ятьма атмосферними, сумними піснями криється великий хітовий потенціал. Aircraft провів тривалу і складну роботу. В кожній вокальній фразі, в кожному елементі аранжування відчутно глибокий, прискіпливий аналіз величезного пласту західної музики 90-х і нульових. Ба більше! Автор не просто складає мозаїку з купи цікавих референсів (чого вже було би достатньо). Він препарує класику тріп-хопу, мінімал-вейву та дарк-попу в свій особливий спосіб. Від того «Evidence» звучить на диво самобутньо і освіжаюче, приємно нагадуючи про щось улюблене, добре знайоме, але ледь впізнаване.

Після експериментів з атмосферік-брейксом Avoure повернувся до класичного прогресів/діп-прогресів звучання та видав одразу три розкішних треки — один краще за інший. Втім, наш фаворит — «Love Yourself», що дав назву всьому релізу.

Читати також: ПРИБУТТЯ: BADWOR7H

Першокласний брейкбіт! Непередбачувано, винахідливо, технічно і дуже драйвово.

Легкий, мрійливий і дещо ностальгійний драм-н-бейс із Одеси в дусі чіллових компіляцій LTJ Bukem. Особливої уваги заслуговує трек «Resilence».

Космічно прекрасний ейсід-джаз триб’ют композитору Миколі Леонтовичу. Стильне, модернове звучання New Brain Trio не тільки дарує різдвяний настрій, а й створює в уяві магічний всесвіт, в якому Святий Миколай летить по небу не в санях з оленями, а у футуристичній кріо-капсулі в дусі коміксу «Світ Едени» Мœбіуса. Сподобається всім прихильникам Грега Фоата, Джона Керола Кірбі та Mildlife.

Суворий, безкомпромісний брейкбіт від продюсера зі Львову, що вільно мігрує на території суміжних жанрів — від IDM до драм-н-бейсу.

Цього року лейбл Vortex був дуже продуктивним, подарувавши сцені одразу декілька крутих релізів від Alex Gordiy, Danilenko та Radiant Futur. Останній вразив незвичним, цікавим звучанням на стику електро, брейксу та якогось максимально відмороженого ейсіду.

Черговий розкішний вініловий реліз від досвідченого діджея та продюсера SE62 на лейблі Raw Soul. Міцно тримаючись коренів соулфул-хауса, SE62 примудряється поєднувати в одному релізі все найкраще з багатої історії жанру — яскраві вокальні партії, акцентований грув, м’які синт-пасажі та саксофон.

Гуру українського драм-н-бейсу продовжує тримати найвищу планку якості. Цього року він порадував шанувальників міні-альбомом «Be Free», який звучить наче цілісний, монолітний сплав щільних ритмів та наелектризованих бейслайнів.

Євген Kinnotta, раніше відомий як фронтмен гуртів Адвокати та Dzierzynski Bitz, — один з найбільш самобутніх артистів українського андеграунду. На міні-альбомі «Два Стани» він із завидною байдужістю до реакції спантеличеної аудиторії бавиться в авант-фанк та прошиває підсвідоме слухача зашифрованими посланнями під знарошне кволі екзотичні ритми, від яких мліють дігери на Bandcamp.

Піонер української електроніки повертається з першим за два роки альбомом, на якому продовжує розкривати нові відтінки свого вже добре впізнаваного звучання — суміш індастріал-техно, нойзу та шумової електроніки. Альбом також доступний на вінілі та CD з дизайном від не менш відомої мультидисциплінарної артистки Zavoloka.

Натхнений териконами, зухвалий та небезпечний гетто-грув від продюсера з Донеччини — Володимира Ryndin. Чергова знахідка невтомного дослідника українського денс-андеграунду Вови Lostlojic’а та його лейблу Mystictrax.

Багато років тому Ліза була доволі відомою інді-поп співачкою Lissa Wassabi. Майже кожен її сингл супроводжував відеокліп, а саунд для Лізи ставили продюсери в діапазоні від Дмитра Клімашенка до The Maneken та Koloah. Після того Ліза взяла творчу паузу та відправилась на навчання в кращі музичні заклади світу — лондонський інститут BIMM та американський Берклі. Вочевидь, отриманні знання допомогли Лізі зробити повний релонч вже під монікером SLÖZA. Однак і цей проєкт не одразу склався в щось цілісне. Після 4 років пошуків SLÖZA нарешті знайшла баланс в своїй творчості. Її новий альбом «Private» — це вишуканий, позачасовий інді-поп з елементами r&b, соул та мінімалістичної електроніки, який нічим не поступається музиці трендових зірок UK/US сцен.

Валя Левченко — одна з найбільш технічних, майстерних та обдарованих вокалісток нашої сцени. Декілька років тому вона вразила критиків альбомом Zitkani — «Береги», в якому сплелись український фольк-шаманізм, мінімал-джаз та бразильскі трайбал-ритми. Її новий альбом — це добірка народних пісень, переспіваних та перероблених за участі електронного продюсера Bunht, що також відомий як учасник дуету Тонка.

Резидент лейблу Dnipropop — Walakos цього року видав альбом, який навіть перевершує його минулорічний успішний лонгплей «Now We Have Pain». Квінтесенцією творчості та піком форми Walakos можна вважати другий альбомний трек «Faith & deterrer». В ньому поєднано все краще від музики Йона Хопкінса, Amon Tobin та Аттікуса Росса. ШІ так не вміє.

До виходу дебютного альбому DANIEL OKARO йшов поступово — через серію окремих синглів та колаборацій з vladislava melis, NIKITAIDISYUDA та іншими. Вже з цих треків було очевидно, що хлопець має величезний потенціал. Стильний, еклектичний, мелодійно багатий дебютний альбому Даніеля — «Different Types of Relationships» цілком виправдовує всі видані йому аванси. Те, як легко та невимушено він змінює ролі та музичні краски — від вразливо-звабливого нео-соулу Френка Оушена до пружнього ту-степа в дусі юного Крейга Девіда — наочно демонструє той факт, що хлопець буквально створений для великої сцени. Так, зараз в нього ще стадія наслідування, але вже вона цікава. І це, скоріш за все, тільки початок. Найкращим рішенням для пана Окаро буде не гаяти час і якомога швидше рухатись на західний ринок.

Згадка про Френка Оушена само собою виникає і тут — особливо коли слухаєш сингл «PULSE». DI43 — талановитий репер та вокаліст з Донецьку, який щиро та пронизливо читає про долю молодої людини, що довгий час намагається відшукати відчуття втраченого дому та врешті знаходить відраду в музиці, яка лікує та заповнює пустоту всередині. Особливо виділяється на альбомі трек «CHAS», де під грайливий біт та едліби в дусі Migos DI43 читає про будні типового жителя українського мегаполіса, який безвилазно працює вдома, та сусіда, що не виходить на вулицю, оминаючи зустрічі з ТЦК.

Львівський продюсер Haido вдало поєднав ф’юче-герідж/IDM та театр. Його новий міні-альбом «Мій друг, чорний ельф» — це саундтрек до однойменної вистави режисера Андрія Бондаренко, яка прямо зараз йде в Львівському театрі Лесі Українки.

Читати також: ПРИБУТТЯ: HAIDO