Прибуття: NINA EBA

У серпні цього року українська співачка, діджейка та продюсерка NINA EBA здивувала слухачів своїм дебютним мініальбомом Morpho. Зрілий, збалансований, мелодійно розкутий запис — таке нечасто почуєш у першому ж релізі нової артистки. Не менше вражає і ретельно продуманий візуальний всесвіт та сценічні втілення NINA EBA. Усе це вказує на її великий потенціал. З нагоди виходу добірки реміксів на Morpho під назвою Remorphix, ми вирішили поговорити з NINA EBA у рамках рубрики «Прибуття», що розповідає про next big ones української електронної та інді-сцени.

Mixmag: Розкажи, будь ласка, трохи більше про новий реліз Remorphix.

Nina Eba: Ця компіляція є своєрідним додатковим виміром до мого дебютного альбому Morpho. Вона складається з 10 реміксів на треки з альбому і містить бонус-трек — ремікс на один зі старих треків. Я запросила до співпраці саундпродюсерів, з якими або дружу, або це музиканти, чиї треки я часто граю у своїх сетах. Я завжди відмічаю артистів, коли граю їхню музику, дякую їм. З деякими з часом починаємо дружити. Наприклад, з Shady Monk у нас вже була колаборація, і ця співпраця продовжилася. Також є нові знайомства: я написала одному музиканту з Японії: «Чувак, я так люблю твої треки! Якщо ти зробиш ремікс на мою композицію, я буду дуже щаслива». І він зробив. Це дуже приємно і хвилююче, коли люди відгукуються на твоє запрошення з таким натхненням.

Реміксери зібралися з різних країн: Україна, Нова Зеландія, Японія, США, Велика Британія. У результаті вийшла міжнародна компіляція. При цьому більшість реміксерів, хоча ми не домовлялися, створили щось у стилі future/UK garage, навіть з елементами брейкса. Тож реліз вийшов цілісним і гармонійним. Можливо, магія самого альбому Morpho зіграла свою роль.

Mixmag: Алінко, можеш трохи розповісти про себе? Коли і як ти почала займатися музикою? Чи був хтось, хто тебе надихнув?

Nina Eba: Складно сказати, коли саме все почалося, адже, як і багато речей у житті, це сталося природно. Стосунки з батьком були непростими, а коли він сказав, що моя любов до музики — від нього, це викликало у мене суперечливі почуття. Так, він у молодості грав на барабанах у гурті, але ми не спілкувалися після його розлучення з моєю мамою. Періодично він з’являвся на горизонті, коли йому було сумно чи згадувалося, що в нього є донька. Навіть якось написав мені листа з тюрми, але загалом, окрім кривих зубів, мені нічого від нього не дісталося. Водночас по материнській лінії в мене всі родичі мали музичний хист. Мама співала в хорі, її сестри теж мали чудові голоси, і ми часто співали разом українські народні пісні, розкладаючи їх на кілька голосів. Саме таке дитяче сприйняття музики, відчуття гармонії та інтервалів, я думаю, привели мене до того, щоб навчатися музиці. А ще допоміг учитель з музичної школи, який навчав імпровізації і писати власну музику.

Я пам’ятаю свою першу композицію — мені було років 13, і я написала її на конкурс у музичній школі, де отримала четверте місце. Цей перший успіх був дуже важливим для мене. Після цього я зрозуміла, що хочу займатися музикою далі, і ніхто мене не зупинить. Музика стала для мене особистою терапією. У школі я стикалася з булінгом, і це був мій спосіб впоратися з труднощами, вилити свій сум і страхи в мелодії. Тоді ж мені подарували диск Evanescence, і я мріяла грати на гітарі та писати такі ж емоційні пісні. У 16 років я вже грала в гурті, і це було моє перше занурення у світ музики.

Mixmag: Що це був за гурт?

Nina Eba: Перший гурт був баптистським. Я тоді закохалась у хлопця — сина пастора, і його брат запросив мене до групи на клавішах. Вони всі були музичні — сімейний талант. Це був своєрідний альтернативний рок із релігійними текстами. Мені було цікаво грати більше, ніж слухати тексти, але сам процес був важливий. Коли мама дізналася, що я граю в баптистському гурті, вона була проти і попросила припинити. Я зрозуміла її занепокоєння, але цей досвід назавжди залишився в моїй пам’яті як щось важливе.

Mixmag: Як би ти описала свій музичний стиль?

Nina Eba: Я б описала свій стиль як щось між альтернативним R&B і експериментальним попом. Для мене важливо було поєднати любов до експериментальної електронної музики, яку я граю в сетах, і ліричну сторону моєї творчості. Моя музика — це спосіб передати слухачеві частинку себе, щось більш особисте і внутрішнє, чого я не змогла б виразити у швидких ритмах діджей-сетів. Це меланхолійна, чуттєва музика, яка дозволяє заглибитися у світ емоцій.

Mixmag: Ти повернулася до музики після початку повномасштабного вторгнення? Як це відбувалося?

Nina Eba: Коли почалася війна, я створила подкаст Air Raid Siren. Це серія, де я транслювала українську експериментальну музику і ділилася історіями музикантів про те, як війна змінила їхнє життя. Але згодом я зрозуміла, що ніби тікаю від себе. Тому вирішила повернутися до особистої творчості. На початку 2023 року я переїхала до австрійського міста Грац і сказала собі: «Повернуся з альбомом». Це було непросто, але я рада, що змогла це зробити. Це стало одним із найбільш захопливих етапів у моєму житті.

Mixmag: Маючи досвід спілкування з багатьма електронними артистами у своєму подкасті, яким ти бачиш розвиток української сцени?

Nina Eba: Ситуація складна, але це стимулювало багатьох музикантів до творчості. Багато хто створює музику як спосіб зцілення — своєрідну терапію. А для декого, навпаки, писати стало неможливо. Усе це змінило музичну сцену України: виникло багато нових лейблів, молоді таланти, гуртуються музичні ком’юніті. Війна стимулювала розвиток, дала нові ідеї, і ми стали ближчими один до одного. Якщо раніше сцена була розділена, то зараз усі об’єднані, багато хто підтримує одне одного. З’являються ініціативи, спрямовані на музичну освіту, промо, гуманітарну допомогу, підтримку ЗСУ. Я відчуваю, що ця єдність допоможе нам рости і рухатися далі, навіть у таких складних умовах.