Меню
Головна Останні Новини Меню
РЕЛІЗИ

Ї: той, що створює музику з радіохвиль

Дебютант з Києва записав альбом в цікавий спосіб

  • Текст: Редакція | Фото: надано музикантом
  • 7 March 2024

Використання звуків довкілля (так званні field recordings) – стандартна практика для численних ембіент та нойз-артистів. В цей спосіб електронні продюсери додають трекам потрібної атмосфери, символізму чи навіть ритмічності.

Молодий музикант з Києва із лаконічним нікнеймом Ї йде в своїх експериментах зі звуком ще далі. Його творчий метод ближче до жанру musique concrète, яким в різний час захоплювались Френк Заппа, Squarepusher і Джонні Грінвуд з Radiohead.

Днями Ї випустив альбом «Тіні ховаються в темряві», що став кульмінацією його звукових досліджень. Нічний сталкер електромагнітних хвиль – Ї зацікавив нас своєю історією. Ми попросили його розповісти більше про себе та свою музику.

В дитинстві я записував улюблені пісні за радіо на касети або з ТБ на VHS. Після багатьох ітерацій перезапису, звук ставав зашумленим та переривчастим. Мені це сподобалось: пісні набували певного забарвлення, що робило їх неначе моїми, адже в такому вигляді ці ж пісні більше ніхто не мав.

Шум є невід’ємною складовою важкої музики. Мені завжди подобалось, як звучить перевантажена електрогітара, коли її тримають занадто близько до підсилювача - вона починає неначе кричати від ефекту фідбеку. Свого часу на мене сильно вплинули Boris та Merzbow, зокрема їх спільний альбом Vein. Він починається з п’яти хвилин harsh-нойзу, з якого поступово виринає музика.

В електронну музику я прийшов через інтерес до Burial, Lorn та Ben Frost (скоро на сайті ексклюзивне інтерв’ю Ben Frost для Mixmag Україна — прим. ред.). Мені подобається як Burial за допомогою звуків створює відеоряд в моїй голові. Окремі його треки схожі на короткометражний фільм. Lorn зачаровує використанням тиші, а Ben Frost — своїм умінням працювати зі шумом.

Я багато слухав Alva Noto та Ryoji Ikeda і надихався тим, як вони створюють «цифровий» шум. Але в їх роботах я не знаходив чогось рідного для мене, можливо, тому що вони надихались зовсім іншими стилями музики аніж я. Я хотів чути більше улюблених звуків, більше шумів, інші мелодії, тому у 2019 році вирішив спробувати писати таку музику сам. До того у мене було немало досвіду гри на електрогітарі в панк та скрімо-гуртах, але електронна музика, як виявилось, вимагає більше уваги і тут вже недостатньо поєднати 2-3 прикольних рифи в пісню.

Я придбав портативний радіоприймач з можливістю запису. Використовую його для запису шумів під час прогулянок в різних локаціях. З часом я також придбав SDR-радіоприймач (software-defined radio). Це дозволило записувати ефір навіть в кращій якості і слухати значно ширший діапазон частот. Багато музикантів використовують диктофон для запису звуків, а я обираю для цього радіоприймач.

Мене захоплює думка про те, що нас завжди оточують радіохвилі і їх діапазон значно ширший за звуковий. В радіоефірі прямо зараз одночасно відбувається безліч подій. Більшість з них ніколи не буде почута людьми.

Я шукав місця і височини в Києві, в яких можна спіймати цікаві шуми, передачі азбукою морзе, далекі закордонні радіостанції. Я записував все: як шумлять трансформаторні підстанції, метро, рекламні борди. Як виявилось, на певних частотах можна почути навіть автомобілі, що проїжджають в десятках метрів, адже вони звучать по-своєму в радіоефірі.

У 2021 році я записав кілька годин шумів в Іспанії. Тамтешній ефір відрізняється від нашого. Туди транслюються багато радіостанцій з різних кінців світу. Мені «пощастило»: якість такої передачі була поганою — радіомовлення весь час було завалено шумами. Я все це записав.

Музика, яка пробивається крізь шум, може звучати в голові зовсім не через те, що оригінальна пісня, адже наявність шуму і нечіткість звуку дозволяє мозку додумати деталі.

Зібравши бібліотеку шумів і ідей щодо того як має звучати моя музика, в 2020 році я випустив перший EP, який так і назвав «Перший», а потім повноформатний альбом «В мережі». На цих релізах я шукав своє звучання й експериментував з різними підходами до написання треків. Експериментував з шумами VST-синтезаторів, використовуючи їх в режимах, коли вони скоріш шумлять, аніж видають потрібні ноти.

Альбом «Тіні ховаються в темряві» став кульмінацією моїх досліджень у сфері електронної музики з елементами нойзу. Він складається з десяти треків, ідеї для яких здебільшого збирались під час прогулянок Києвом холодними туманними вечорами. Обкладинка альбому була зроблена в один з таких вечорів. Я слухав звуки, які як і світло, теж стають розмитими від вологого повітря і, намагався передати це в своєму звучанні. Після таких прогулянок я часто засиджувався до четвертої ранку, працюючи над музикою, тож сприймаю її нічною - такою, що звучить як нічний Київ і не дає заснути

При роботі над альбомом я не розділяв його на окремі треки. Вони з’являлись в ньому самі по собі з великого полотна звуків. Так важче працювати з проєктом, але це дозволяє досягти цілісності звучання і знайти деталі, які об’єднуватимуть майбутні треки. Я робив шуми з синтезаторів і створював синтезатори із записаних шумів.

Треки «Посадкові вогні», «Імпульс» та «Тіні ховаються в темряві» зображують поїздки вечірнім містом на автомобілі — коли їдеш Києвом, а він то безлюдний, тихий і темний, то сповнений шуму і світла. «Несумісні», «Несприятливі умови» та «QSB» були написані у 2022 та 2023 роках — під час вторгнення росії в Україну. Вони дуже добре характеризують мій настрій і настрій багатьох знайомих мені людей — сумні і, в той самий час, сповнені енергії. Трек «Зима» — найспокійніший на альбомі. При його написанні я дивився архівні відео з Києва й уявляв, як навколо старих відомих локацій виростає нове місто.

Альбом «Тіні ховаються в темряві» є неначе одночасним записом радіоефіру і звуків Києва, спробою передати музикою те, як місто стихає за лічені хвилини після початку комендантської години та як зникає і з’являється велика частина характерних звуків міста під час блекаутів.

Завантажити наступну статтю
Завантаження…
Завантаження…