Топ 30 альбомів 2023 року

Цей — другий із серій підсумкових матеріалів присвячено найкращим ЕР та альбомам року. На черзі — треки та компіляції, де буде більше саме танцювальної музики (що природньо). А от для тих, хто обрав середню/велику музичні форми, 2023 рік став моментом рефлексії та періодом пошуку нових концептуальних форм.

Більшість представлених альбомів присвячено внутрішнім змінам людини в умовах війни. Трансформації в кожного свої. Деякі артисти плекають гармонію та красу серед болі та ненависті, інші виплескують лють у важкі біти та колючі пасажі. Частка героїв веде діалог із глобальним світом, дехто навпаки шукає точку опору біля самого коріння української творчої ідентичності. Кожен реліз по своєму важливий. Ті, що увійшли до Топ-30 і ті ще два десятки, що лишились поза межами списку. Складний, але дуже важливий рік для еволюції нашої електронної сцени.

Виражаємо подяку за технічну підтримку в підготовці матеріалу NUAM. За власної ініціативи команда проєкту відстежує, класифікує та збирає в єдину базу всі українські релізи в стрімінгах. Підтримати проєкт можна за посиланням.

Що там, за обрієм? Крізь густий туман та темряву випливає альбом-привид. Монументальний силует канонічного даб-техно частково вгадується поміж мерехтіння аудіальних ілюзій та рухомих текстур. Це реальність чи сон? Музика плине чи ці звуки завжди тут були — застиглим відлунням у камені? Чернігівський продюсер Олександр Козир (він же Dubplanet X) презентував на власному лейблі OBRIY міні-альбом, що стане до вподоби всім, кого захоплює атмосфера серіалів «1899» і «The Dark».

Нью-ейдж, орієнтальна та спіритична музика потребують виваженої обробки. В одних умовах такі вкраплення звучатимуть вульгарно (музика для спа-салонів), в інших — додають музиці споглядальної глибини (Dead Can Dance, Pitch Black, Murcof, Дафер Юссеф). Давід Савкін (Surie) цей нюанс добре розуміє. Його звітній ЕР для лейблу Kashtan Records — це вишукана еклектична робота, де крім нью-ейджу знайшлось місце для псай-даб, сінематік, чілл-хопу та чудернацького bleepy драм-н-бейсу.

Колишній учасник дніпровського брейккор-гурту Submatukana Ігор Ялівець любить крайнощі. Його новий альбом — пасторальний ембіент та чи не lowercase. Доведеться прислухатись. Втім, воно того варте.

Дебютний альбом від засновника Першої Української Брейкарні. Читайте також рецензію на нього від Mixmag Україна.

Ключова ідея нової роботи київського продюсера Макса Малахова — це відчуття синестезії, коли звук, колір і смак сприймаються одночасно. «Мета альбому — введення слухача в трансформацію сенсорного сприйняття від синтезу звуку, музичної форми, ламаної ритміки та 808-го басу до асоціації з кольором, смаком і відчуттям тканини, що обволікає в різну форму», — каже музикант. На практиці ж MAAT технічно міксує джангл, футворк, юкей герідж та електро, знаходячи серед щільних бітів ще й місце для вокалу та мелодій.

Продюсерка Ніка Каніщєва (Syncøpe) знайшла логічне пояснення великій кількості даб-орієнтованих релізів в 2023 році. «Мінімалізм — це реакція на поступове ускладнення життя. Усуваючи зайве і заколисуючи повторюванням, мінімалізм відображає потребу в спокої». Саме такий ефект має дебютний альбом Syncøpe, що вийшов на молодому лейблі з Еквадору Overlap Records.

В’язке, спокусливе, граціозне дарк-техно, що прорізають характерні та неповторні звуки модулярних синтезаторів — фірмовий стиль Julia Bondar. Через два роки з моменту виходу останнього релізу співачка, музикантка та продюсерка, що наразі живе в Барселоні, повертається з міні-альбомом «Tropic of Virgo», який сама називає безжальним, чарівним та наповненим таємницею.

Складний годинниковий механізм, в якому елементи найрізноманітніших жанрів — техно, IDM, електро, індастріалу, трансу та брейксу — підпорядковані чіткій структурі та вже впізнаваному звучанню Poly Chain. На єдиний творчий концепт тут працюють аскетичний дизайн та неймінг — кожен трек названо на честь видів зброї, які щоденно фігурують в стрічці новин.

Мультиінструменталіст із Дніпра Максим Андрух чесно попереджає: його лонгплей на Dnipropop не має жодної драматургії. Це дійсно повний рандом із записів, які вочевидь були зроблені в різний час та в різних настроях. Однак який же це рандом! Зимній приглітчований ембіент в дусі Ametsub, параноїдальний дріл-н-бейс, живі барабани, «сакамотівські» піано етюди, саркастичний musique concrète, брейккор під струнні рівня Venetian Snares. Досвідчений, універсальний митець демонструє власні творчі можливості.

В музичних критиків є такий жарт: «музика 80-х ніколи не звучала так вісімдесятничеськи, як у 90-х». Чикаго-хаус Alinka звучить більш автентично, ніж деякі записи часів клубу Warehouse. Цей рік берлінська продюсерка українського походження відмічає поверненням на лейбл Rekids, яким керує Radio Slave, та перезапуском власного імпринту TWIRL.

Черговий мастер-клас від Na Nich. В його тендітному тріпі-техно для Delsin Records стільки повітря, легкості та кришталевої прозорості… Не найкраща в дискографії, але дуже якісна робота від продюсера, що глибоко розуміється на фізиці звуку.

Маловідомий проект київського синт-ентузіаста animals in motion дивує обраним маршрутом аж до німецької Kosmische Musik — гілка від дерева краут-року, де зустрічаються психоделічна музика, синтвейв та поп-ембіент. Реліз не для всіх, однак він здобуває відзнаку за оригінальність.

Авторський дебют Вєри назрів давно і мав би тяжіти над її ж власними здобутками в амплуа діджейки та ідеолога формації Rhythm Büro. Втім, «Banksia ЕР» цілком виправдовує всі очікування.

Читати більше: https://mixmagukraine.com/feature/vera-logdanidi-r...

Ще один важливий український реліз на нідерландському лейблі Delsin — платівка ймовірного next big one європейської техно-сцени Yan Cook.

Читати також: https://mixmagukraine.com/feature/yan-cook

«Коли спаде дим і залишиться лише біль, найвірогідніше, він обере ознаки хронічного. Цей суттєвий елемент людського не дозволяє знаходитися в ілюзіях, закривати очі перед реальністю чи обманювати самого себе. Він вертає прямо в теперішній момент і зобов’язує бути чесним із собою. Незважаючи на невимовні переживання, ми відчуватимемо себе живими, як ніколи. Адже біль є властивістю живих і, отже, дієвих істот», — каже про свій альбом Андрій Соколов (Walakos). «Now We Have Pain» — знак оклику в релізному плані лейблу Dnipropop цього року. Насичений, пульсуючий, багатошаровий альбом-рефлексія, що вийшов в середині грудня.

На свіжому релізі дует Karoon демонструє палітру власних емоцій та почуттів, що пережили учасники гурту впродовж останніх півтора року. «На жаль, мажорні тональності відсутні» ©. За словами музикантів лише лід-сингл Пісок говорить про рух у бік спокою й умиротворення, до якого ми прагнемо найбільше. І це вже промінь світла. На звітному міні-альбомі Karoon вдається писати фактично поп-музику: зрозумілі тексти, виразні хуки. Та все це обрамлено в пронизливе електро та глевкий EBM, на який іноді і перетворюється пісок, бо наш плин часу не завжди відчувається як рух уперед — ми іноді в’язнемо в клятому циклі.

Альбом-присвята місту Кременчук від резидента лейблу Mystictrax.

Читати рецензію: https://mixmagukraine.com/read/revshark-integrity-...

Продюсер з Івано-Франківська Юрій Попов — людина контрастів. В складі гурту Nug він грає пост-метал, а під вивіскою Noteaf пише меланхолійний фоновий чілл-хоп. 58918012 — ще один його проєкт. За цим номером (?) Юра зазвичай видає ембіент, але цього разу в стані потоку його занесло в лоу-фай/лефтфілд-хаус. Чим не привід запустити ще одне — вже четверте альтер-его? Реліз має промовисту назву «One More Face». Це відсторонена та дуже винахідлива музика в дусі DJ Sprinkles.

Найбільша принада відомого електронного поп-дуету Тонка — їх постійна жага до експериментів. Ось і цього разу Оленка Карась та Ярослав Маяк спромаглись здивувати слухачів. Особливо вражає перша половина їх нового міні-альбому — драйвова, емоційна електроніка з арпеджіо-сінтами та… саксофоном!

Досвідчений продюсер з Донецьку Kulakostas завжди тяжів британського саунду. Завдяки ухилу в бік фьюче-геріджа та суто лондонського лоуфай-хаусу цей хлопець вигідно вирізняється на українській сцені. Новий міні-альбом Kulakostas — ще одна порція чарівної, мрійливої електроніки в дусі Four Tet, Burial чи Ross from Friends.

Чи знали ви, що в нас є свій Huerco S.?.. З перших нот!

Звуки птахів, тропічний хаус та девіантне диско із присмаком балеаріку. Діджей та продюсер Kadiristy окрім однойменного треку записав ще й міні-альбом ідеальної музики для Daytime Backyard в клубі ∄. Вдале поповнення для каталогу ентузіастів легкої музики Regular Disco та гарна знахідка для всіх, кому подобається Tornado Wallace, Mark Barrott чи Young Marco.

Ігор Кириленко — один з тих митців, хто здатен перетворювати будь-які негативні емоції на творчу енергію. Цього року його було не зупинити! Лайв для MOT, соціально-музичний проєкт Yellow Ribbon, продюсування музики для зірок поп та рок-сцени, численні продакшен-курси та врешті альбом «Differences», який органічно вкладається в поточні світові тренди. Тут чутно відлуння Bicep, Joy Orbison, TYCHO та багатьох інших. Однак це лише відлуння. Консолідуючим елементом всього релізу є його власний — Hidden Element.

Читати також: https://mixmagukraine.com/feature/hidden-element

Хлопці з ПОТОП не дарма споглядають за сучасною молоддю зі сторінок власного друкованого (!) журналу. Краще за будь-яких маркетологів вони розуміють, що в голові та на серці в тих, хто бешкетує на сходах колишнього «Сільпо» після концерту в «Теплий Ламповий»; в тих, хто годинами зникає в TikTok та шукає власну юнацьку самобутність в світі сто разів вже пережованого постмодерну. Головна зірка лейблу ПОТОП — інді-поп співачка YUVI має всі ознаки role model для молоді. Її успіх — це чиста органіка, здобута завдяки «наслуханості» (не обійшлось без Arca, FKA Twigs, зірок PC Music), таланту, харизмі та поетичному хисту. Всі ознаки для зростання нової зірки.

Потрапивши під крило берлінського трендсеттера Phase Fatale та його лейблу BITE, дніпровський продюсер Omon Breaker зважився видати свій перший міні-альбом одразу ж на вінілі. Однак, коли в тебе в рукаві є такі козирі як трек Compromat — ризик завжди виправданий. Omon Breaker записав справжній пік-тайм кіллер — безжальний техно-транс з домінуючим EBM-ним речитативом українською. Це треба чути!

Читати також: https://mixmagukraine.com/feature/opportunities-an...

На диво мелодійний, музично розкутий брейкс маловідомого київського продюсера Midibasics — справжній атракціон для уважного слухача. Цей реліз має рідку якість — дух імпровізації. Музика Midibasics ллється, вона не скута, як більшість software music. Та власне і брейкс тут для проформи. Це просто ритм, від якого слід відштовхнутись, аби далі розважити слухача фьюче-фанком, спейс-синт акордами, іграшковим ейсідом, грибними прото-транс пасажами та бог зна чим іще!

Дебютний електронний альбом саксофоніста Андрія Бармалія, також відомого по співпраці із авангардним музикантом Стасом Корольовим, став подією далеко поза межами електронної та джаз-сцени. Зухвала, смілива та дуже амбітна робота від артиста, який приручив власних демонів і тепер здатен провести перед глядачем хоч сеанс екзорцизму, хоч театр абсурду, а може й інтимну філософську бесіду. Навряд чи тут були якісь свідомі референси (Бармалій надто фонтантує зсередини як для мозаїчної творчості), але поряд із цим альбомом можна згадати таких артистів як World's End Girlfriend та The Clifford Gilberto Rhythm Combination.

Альбом-сенсація на world music сцені. Німецько-українська виконавиця GANNA сміливо, невимушено та впевнено заходить в конкурентне середовище нашої фолктроніки. Там, де інші беруть патетичним надривом чи оверпродакшеном; там, де інших піднімає на гору культурна дипломатія, гранти чи Євробачення, GANNA бере суто музикою і тільки нею. Ганна Гриніва — піаністка, співачка та композиторка з потужною академічною базою. Вона з легкістю жонглює елітарними жанрами: нео-класика, джаз, фольк (не тільки український, до речі — тут можна розчути орієнтальні мелодії та чи не байла-фанк) і органічно комбінує все це розмаїття із модерновою електронікою IDM-ого штибу.

Затятий синефіл Koloah записав альбом-саундтрек для фільму, який слід було б вигадати. «Великі міста — це величезне переплетіння доль різних людей. Вони зустрічаються, розбиваються та губляться в диму клубних закладів». На «Death on Rave» відомий продюсер відсторонено стежить за світом навколо. Він не романтизує рейв, а показує його з хірургічною точністю арт-хаусного режисера. Надто багато людей, надто багато вражень, надто швидке життя, надто багато наркотиків й надто швидкі почуття, які спалахують та згасають. Хто вони, ці люди навпроти? Зараз вони в щасливому забутті — в танці, але яким буде розвиток історії кожного з них? «Death on Rave» лише передбачає рейв, але його тут насправді немає — є лише гул та віддалений гуркіт басів. На передньому ж плані пронизливі та іноді навіть сентиментальні мелодії; густий і теплий — як свіжа кров — вітч-хаус та, врешті, екстатичний ембіент. Koloah лишає слухачеві шанс на геппі-енд.

Через три роки після світового успіху претензійного альбому «Madrigals», на якому київський композитор Олег Шпудейко (Heinali) інтерпретує середньовічну барочну музику Європи за допомогою модульних синтезаторів, менш за все можна було чекати на такий відвертий, імпульсивний raw-альбом, як «Kyiv Eternal». Замість того, щоб купатись в естетських грантових проєктах від поважних арт-фундацій, Heinali просто взяв диктофон і вийшов в обпалене, травмоване війною, але все ще живе, привітне рідне місто.

«Kyiv Eternal» — це фактично збірка field recordings, на якій звуки середовища не зашифровані в певні художні символі. Вони є тим, чим і є насправді — і це створює особливий емоційний зв’язок. Ось оголошення зупинки трамваю, ось гомін біля кас «Сільпо», а ось ботанічний сад. Цей надто живий фон відволікає та заспокоює, тим часом, як сама музика стає все більш драматичною та складною. Олег ідеально відобразив життя в Києві в 2022 році. Хитка нормальність дисонує із внутрішнім відчуттям тривоги, що створює легкий ефект дереалізації. Цей дисонанс відчувається й в нашаруванні одразу декількох синт-партій ближче до кульмінації альбому. І тут треба вкотре визнати: в синтезі звуку Heinali лишається одним з найкращих на українській сцені.