Інтерв’ю: Hidden Element

Ігор Кириленко в межах проєкту Hidden Element почав випускати музику ще у 2011. За 12 років він представив композиції на різних музичних лейблах, таких як Silent Season, Alphacut і YUKU. Крім того, у 2015 році британський журнал KMag включив його пісню Simple Song до списку 10 найкращих композицій місяця.

Ігор один із тих українських продюсерів, чий широкий музичний спектр — від поп-музики до електронних експериментів — завжди дарує слухачеві знайомий та водночас новий досвід. Його поєднання брейкбіту, техно та ембієнту створює передову музику з хвилюючими ритмами та кінематографічною атмосферою.

У квітні цього року, в артпросторі MOT музикант презентував 40-хвилинний лайв, під час якого зіграв треки, написані після повномасштабного вторгнення. Сьогодні його можна послухати та придбати на усіх платформах.

Пимін Давидов поговорив з Ігорем про його погляди на створення музики та випуск лайву на підтримку благодійного фонду.

MIXMAG: Нещодавно почув цікаву думку, що людям, які виражають себе через мистецтво, легше переживати стресові ситуації. Це, можливо, завдяки тому, що вони знаходять у самовираженні спосіб саморефлексії, який допомагає їм швидше оговтуватися від життєвих потрясінь. Тобто, творчість стає інструментом для розуміння і подолання негативних емоцій. Однак, хочу поцікавитись, як ти пережив початок повномасштабного вторгнення?

Ігор Кириленко: Це був дуже стресовий період. Тоді не вірилося, що реально все це несеться. Складно було ще й через те, що мої батьки залишилися жити в окупованому місті Керч. Попри моє бажання донести серйозність ситуації, вони все заперечували.

Чи змінило мене це? Безумовно, відбулася повна переоцінка цінностей. Змінились авторитети, набули важливості нові речі.

M: Чи вплинув стрес на твій спосіб взаємодії з музикою?

І. К.: У моєму випадку стрес став каталізатором для активності. Давно навчився сприймати «стусан під з*д» як корисний спосіб швидко впоратися з думками й зорієнтуватися в складних ситуаціях.

Не сказав би, що спосіб взаємодії з музикою змінився. Творчість — це постійний процес. Навіть тоді, коли були відключення світла, я продовжував писати, бо люблю свою справу.

M: У вересні заплановано реліз запису Illyah. Розкажи, будь ласка, про історію його написання.

І. К.: Почну з того, що це запис лайву, зіграного у культурному просторі МОТ, від команди don’t Take Fake. Простір є одним із найбільших артпроєктів року, який побував у Києві, Дніпрі, Луцьку та Львові.

У квітні цього року, за участі давнього друга, барабанщика Міші Бірченка з гурту Hyphen Dash ми підготували спеціальну програму, наповнену ембієнтом та ламаними ритмами. Додам, що тоді ми зібрали кошти для фонду МОТ, мета якого — відновлення культурних інституцій, що постраждали внаслідок російської агресії.

Трек Illyah присвячений моєму приятелю Іллі Грабару, який загинув на війні. Були часи, коли ми разом працювали над музикою, інколи я допомагав йому зі зведенням треків, підказував щось у цьому напрямку. У 2022 році Ілля та його брат Назар пішли добровольцями до Збройних сил України. Ми були на зв’язку, навіть у найбурхливіші моменти.

Добре пам’ятаю той холодний день грудня. Під час роботи над демо мені зателефонували, щоби повідомити про поранення Назара та загибель Іллі. Це просто не вкладалося в голові… Я зателефонував Назару, однак було складно підібрати правильні слова.

M: Це той випадок, коли можна з гордістю присвятити музику.

І. К.: Так, цілком. До цього випадку я досить скептично ставився до треків, які присвячували комусь. Однак, коли це торкається тебе, розумієш, що просто не можеш не писати. Саме тому вийшов цей запис і саме тому він називається Illyah.

Окрім присвяти, я хочу привернути увагу та допомогти фонду Назара Hrabar Foundation, який зосереджений на творчому розвитку дітей із деокупованих територій України.

M: Чудова ініціатива! Помітив, що зараз небагато фондів, які активно займаються питаннями деокупованих територій.

І. К.: Думаю, усі зосереджені на перемозі. Проте, забувати про внутрішні проблеми не можна. Власне, тому я і зробив отакий інфопривід з релізом, щоб люди дізналися, що був Ілля та є Назар, і їх об’єднує фонд із важливою місією.

M: Можна сказати, що опублікований лайв став локомотивом для добрих справ?

І. К.: Схоже на те. Однак, не важливо, яку суму вдасться зібрати з продажів Illyah на Bandcamp: чи то 50, чи то 200 доларів. Головне, щоб це почало працювати і приносити все необхідне для творчого зростання дітей.

M: Яке обладнання ти використовував для запису треку та чим зазвичай керуєшся, коли обираєш інструменти для роботи?

І. К.: Секрету немає. Мій основний робочий інструмент — це ноутбук, я все роблю на ньому. Усе інше, скажімо, синтезатори — це просто приємний додаток.

M: А під час лайву твій арсенал не поповнюється?

І. К.: У мене є декілька синтів, серед яких мій найулюбленіший — це Korg Minilogue. Просто тому, що він простий і зрозумілий, та на ньому можна накрутити багато цікавого. Інколи щось клацаю на Elektron Octatrack та Korg XD, вони добре підходять для якогось оформлення, але всі процеси відбуваються на ноутбуці.

Компресори, плагіни, більшість звуків — усе там. Звісно, я намагаюсь бути в контексті hardware та цікавлюсь новинками.

M: Щойно згадав «теорію мотлоху» та зловив себе на думці, що варто спробувати позбутися від зайвого у своїй студії. Здається, ще не практикував такий мінімалістичний підхід.

І. К.: Насправді це виховує в тобі мобільність та дає змогу писати за будь-яких обставин. До речі, саме так я і зростав як музикант. Літак, автобус, автівка, в будь-якій подорожі ноутбук та навушники — це моя студія. Так пишуться демо версії треків та інколи зводилися пісні The Erised.

M: Пам’ятаю, ти відкрив власну школу Kirilenko sound school. У ній такий самий підхід до створення звуку?

І. К.: Звісно, у школі я озвучую думку, що створювати музику набагато легше, аніж здається. У вас є ноутбук та навушники, а значить, є можливість щось писати. Адже всі ідеї йдуть із голови або випадково придумуються.

M: Влучно сказано, хоча інколи найпростіші речі даються найважче. Згадав період, коли думав, що якщо купити класний hardware, то хітовий трек гарантовано, і ця гонитва за аналогом довго не закінчувалась…

І. К.: Колись давно мені пощастило почути слушну думку про те, що сенс не в кількості hardware і software, суть у тому, що ти придумуєш. Краще знати досконало можливості одного синтезатора, ніж мати десять і не розуміти їх.

M: Як тобі вдається працювати з музикою, щоб набутий досвід не перетворювався на шаблон?

І. К.: Думаю, це пов’язане з тим, що я виходець із драм-н-бейсу та емокору, але завжди любив і поп. Вважаю, що немає поганої музики, але є сильні та слабкі сторони.

Наприклад, коли до мене приходить артист, я завжди працюю тільки з його сильними сторонами, а слабким не надаю значення. У всіх нас є сильні риси, чи не так? Варто зосередитися на цьому.

Я вірю в унікальність і особливість кожної людини та її потенціал. Тому, знаходжу те, що дійсно працює.

Не варто оцінювати рибу за її вмінням ходити, бо вона вміє добре плавати.

M: Що для тебе музика?

І. К.: Музика для мене все.