Інтервʼю: Yan Cook

Говорячи про любов у юному віці, мало хто з нас може похизуватися історією про «раз і назавжди». Але це в контексті людських стосунків, а що якщо говорити про життєве призначення? Про цікавість, яка не дає спокою, про бажання, які змушують нас діяти, та про атмосферу, в яку не просто хочеш повертатися, а яку хочеш створювати сам. Це історія киянина Яна Кука — не надто публічного, сірого кардинала техно-грувів. Його стиль впізнається з перших секунд. Басові партії в треках Кука, безсумнівно, спонукають до рухів.

Для Mixmag Україна Ян розповів про бунтарське дитинство й дорослу стрейтейджерську позицію, поділився історією знайомства з техно й думками про творчість, роботу і сенс життя.

Mixmag: В одному з інтерв’ю я читала, що з DAW ти почав гратися ще в 15 років, в 17 залив на Beatport дебютний EP, а ще за пару років відбувся перший сет. З чого все почалося?

Yan Cook: Здається, все почалося навіть раніше. Десь в років 10-11 я почав слухати танцювальну музику. Коли на телефонах з’явилося радіо, ми з друзями на уроках замість вчителів вмикали в навушниках Star FM та Kiss FM. А вже в 16-17 я потрапив на перший музичний фестиваль.

Mixmag: Це був 2007 рік? Розквіт Казантипських рейвів, фестивалів типу Деталі звуку, Kvitnu Fest, Global Gathering, клубних вечірок і експериментальної електроніки. Саме там і почалася твоя захопленість техно?

Yan Cook: Так, моя любов до техно почалася з треку Radio Slave — Grindhouse (Dubfire Terror Planet Remix). Як зараз пам'ятаю, я на EDM-фестивалі Global Gathering, грає Dubfire, танцюю і розумію, що це цікавіше, ніж електро-хаус, що був в моєму плейлисті до цього. Прийшов додому, почав досліджувати техно далі й в тому ж році написав перший трек. Пізніше я відкрив для себе Кріса Лібінга та його лейбл CLR. І після зрозумів, точніше, відчув, що техно — це на 100% мій жанр, жанр, в якому я хочу розвиватися.

Mixmag: Та попри це, музичної освіти ти не маєш, бо наскільки мені відомо, за дипломом ти кухар. Звідти й твій псевдонім. Це дивує, оскільки ще в ранньому віці ти почав писати музику, але все ж обрав навчання не за вподобаннями. Це було з примусу чи твоє власне рішення?

Yan Cook: Я мав музичну освіту — незавершених 5 років за класом фортепіано. Потім почалися «страшні екзамени» — і все, продовжувати не хотів. Тоді ще зовсім не розумів, чим хочу займатися в житті. Після 9-го класу вирішив піти зі школи, змінити обстановку, зустріти нових людей. Тож і пішов вчитися на кухаря. Але, відверто, навчатися там мені зовсім не подобалося. Проте подобалося працювати барменом, але я досить швидко зрозумів, що це зовсім не для мене, що насправді хочу бути фрілансером, керувати своїм часом, заробляти на життя творчістю і прокидатися без графіка.

Mixmag: Що ти вкладав і вкладаєш нині в поняття творчості?

Yan Cook: Коли ти підліток, творчість і музику сприймаєш як бунтар — це своєрідний момент втечі в інший світ. Спочатку це було чимось на кшталт авторського дослідження, в якому я хотів з’ясувати, як продюсери лише за допомогою комп’ютера створюють такий приголомшливий звук. Відтак, творчість додала сенсу в моє життя, ба більше, стала його невіднятною частиною, дуже важливою частиною, приємною роботою, від якої я отримую задоволення. З нею я став почуватися потрібним.

Mixmag: Але все ж, будемо відверті, в наших реаліях музика — то, зазвичай, не про заробіток, тож не багато людей готові кинути все і займатися лише музикою. Що стало твоєю відправною координатою?

Yan Cook: Момент, коли я побачив свій перший трек на Beatport. Це був 2008 рік. Найкраща мотивація. А ще я пам'ятаю свій найперший виступ: 2011 рік, Казантип. Я в дуеті Eigenes Rezept. Наш сет був запланований на п’яту ранку, коли на танцмайданчику вже геть нікого немає. Але за 20 хвилин після початку на звуки техно підтягнулися четверо німців, які відтанцювали всі 2 години аж до кінця нашого виступу, за що я їм дуже вдячний.

Mixmag: Чи змінилося з роками твоє ставлення до музики?

Yan Cook: Ставлення не змінилось, але з роками, звісно, набираєшся досвіду, в тебе змінюється сприйняття музики, знаходяться нові вподобання. Я почав краще аналізувати треки, почав вслуховуватися в деталі, менше насолоджуватися техно, а більше розбиратися, чому там використали той чи інший звук. Коли мене втомлює швидкий біт, я починаю писати щось більш мелодійне та повільне і випускаю це під псевдонімом Rhomb.

Mixmag: Ого, цікаво. Проєкт Rhomb ти теж випускаєш на власному лейблі COOKED? Це скоріше продуманий промоутинг чи економічна стратегія?

Yan Cook: Ні, я не хотів змішувати жанри, тому для Rhomb я створив інший лейбл — RMB. Добре мати можливість випускати треки самостійно, аби не чекати 8-9 місяців на реліз. Поки я випускаю лише власні роботи, але хто зна, що буде в майбутньому? А щодо промоутингу та монетизації, я від початку був націлений на весь світ і навіть не думав обмежувати себе тільки Україною, через це і почав серйозно вивчати англійську мову в 18 років, вже тоді розумів, наскільки це важливо.

Mixmag: Окрім музики ти займаєшся ще й графікою. Твої роботи можна навіть придбати на твоїй сторінці в Instagram. Як ти це створюєш? Я маю на увазі зараз не лише артворки, а й музику. Є якась класифікація? Для тебе це можливість просто виплеснути емоції чи відрефлексувати на якусь подію у житті або ж все значно глибше?

Yan Cook: Я створюю свої роботи тільки коли відчуваю приплив творчої енергії, або це можна назвати натхненням, яке я направляю в музику чи графіку, за настроєм. Для мене це чудовий антидепресант, бо коли я працюю, то знаходжусь в моменті, в якомусь приємному трансі, коли нема зайвих думок в голові. Це моя медитація. Ніяких меседжів у моїй інструментальній музиці чи в абстрактній графіці немає, принаймні усвідомлено. Все роблю на почуттях та емоціях, але в рамках своїх жанрів.

Mixmag: А як ти ставишся до змін? Продюсер же має постійно розвиватися, чи не завжди? І що важче, залишатися вірним одній концепції чи експериментувати?

Yan Cook: Я завжди пробую нові речі, нові ланцюжки ефектів, нові синтезатори, це мене цікавить, мені дуже подобається експериментувати, щоб відкрити щось круте й оригінальне. Це також стосується і моїх візуальних робіт.

Mixmag: Робота музиканта, а ти ще й техно-діджей — це зазвичай про гучні вечірки та постійні гастролі. Ти вже згадував про тих чотирьох невтомних німців, що запалювали на Казантипі, але то Україна, а що скажеш про свій закордонний досвід?

Yan Cook: За 11 років я вже відіграв у більш ніж 30 країнах світу. Досвіду немало, багато цікавих та приємних спогадів, але найбільш пам’ятні — перші рази. Наприклад, перший виступ у Берліні. Клуб Tresor. Я був приємно шокований локацією, звуком та людьми. Або ж у Нью-Йорку. Це була queer вечірка, до того навіть повного розуміння, що це таке, в мене не було. О, а ще я грав у покинутій офісній будівлі у Брукліні з видом на Мангеттен, відчуття, ніби ти герой фільму, дуже круто.

Mixmag: А як з початком повномасштабної війни змінилося твоє гастрольне життя? Чи виїжджав ти за кордон? Чи часто граєш сети? Як ставишся до вечірок у воєнний час?

Yan Cook: Після початку повномасштабної війни я більше сфокусувався на роботі в студії, аніж на виступах. Я буваю у клубах тільки коли там граю, і граю, в більшості випадків, лиш тоді, коли мій сет зможе якимось чином допомогти, маю на увазі, фінансово. Під час останнього заходу на Кирилівській, наприклад, ми зібрали майже 200 тисяч гривень, які підуть військовим на дрони.

Mixmag: Я була на цій вечірці, спостерігала за тобою і помітила, що ти не схожий на звичного рейвера, більше на чоловіка, що любить порядок і структури речей, а не двіжухи. Я маю рацію?

Yan Cook: Так, ти маєш рацію. Нині двіжухи — це не моє, я й танцюю зараз тільки вдома, коли ніхто не бачить. Мій ідеальний вечір — це дім, дівчина, гарний фільм, смачна їжа, і потім дві години перед сном піти у студію і поробити щось творче і цікаве.

Mixmag: Окрім цього всього, як ти проводиш свій час? Які книги та яке кіно любиш? Займаєшся спортом, дотримуєшся правильно харчування чи з точністю навпаки?

Yan Cook: В дитинстві я, мабуть, нічого, окрім Роберта Стайна, не читав, а десь з 18 читаю Стівена Кінга. Тема жахів — це мій улюблений жанр не лише в літературі, а й в кіно. Ненавиджу алкоголь, не п'ю взагалі більш як 10 років. Так, намагаюся правильно харчуватися, їсти менше вуглеводів і все таке, але це вже як виходить. Не бігаю, але люблю їздити на велосипеді й намагаюся більше ходити, а ще вранці роблю йогу, після 30 років і болей в спині починаєш більш серйозно ставитись до таких речей.

Mixmag: Клас! І на останок, чи маєш якусь універсальну формулу успіху?

Yan Cook: Мабуть, ні, не підкажу, бо у кожного з нас — свій особистий шлях. Але одне можу сказати точно, дуже важливо чітко бачити свою ціль, без цього ніяк.

13 листопада Yan Cook готується видати свою платівку Collateral Damage на нідерландському лейблі Delsin Records.