Sominaryst — Bezsonnia

Дивлячись на сторінку Sominaryst в Spotify, можна вирішити, що це блек-метал гурт і зараз будуть горіти храми. Але все трохи безпечніше: знайомтесь, київський діджей та продюсер Антон Сомін. За короткий термін він встиг наробити шуму: зіграв на багатьох фестивалях, організував «Всеукраїнську Брейкарню» та видав дебютний подвійний сингл «Osin» — прямий, безжалісний та войовничий.

Антон підписався на «українську експериментальну лабораторію звуку» Mystictrax, де днями вийшов його перший мініальбом «Bezsonnia». За словами Антона, назва релізу знаменує нервову рутину повоєнного часу з відчуттям вигорання та безсилля. А обкладинка з гнучким корінням на фоні пливучого шуму є влучним зображенням концепції — як елементи фольклору й культурної спадщини тріпочуться та вибиваються в лабіринтах брейку.

Як у «Osin» можна відчути впевненість і силу удару (разом із доволі запліснявілими вже на той час гуканнями про «їбашити орків» у стилі якої-небудь Маші Кондратенко), «Bezsonnia» — це робота, насичена більш музично, ліричніша та глибша за своєю суттю. Скляні уламки голосових семплів старовинних записів українською, що тонуть в ехо та ревербераціях, налягають на брейк-ландшафт і утворюють відчуття спустошеності та трагічності, так, ніби ми слухаємо IDM-ремікс на треки британського експериментального дослідника ностальгії The Caretaker. Такий, на перший погляд, несумісний симбіоз дійсно працює та заворожує своєю деталізованістю і містичністю.

Але іноді, це поєднання дає збій. Коли, наприклад, починає повільно розгортатися необроблений початок тужливої «Teren» і через 5 секунд його змиває торнадо щільно ламаного та хаотичного біту — у тебе виникає відчуття, що між ними відбувається не гармонія, а бійка. Іноді, це й зовсім видається невдалим, як на п’ятому треці «Chas», коли цільний шматок із пісні Скрябіна роз’їжджається з тональністю інструментальної частини, перетворюючись у какофонію. Звісно, це класна ідея, вшанувати впливову фігуру в історії української електроніки та все ж, чи варто робити це так нашвидкуруч та непродумано?

Не зважаючи на критику, «Bezsonnia» має вдалі моменти. Зокрема, найкращим з усього релізу є трек «Dunai», який відсилає до опери «Запорожець за Дунаєм». Тут реліз сягає апогею. Розмаїття ж додає кислувата краплина ретро в «Funk Funk Funk», який побудовано навколо House of Pain — JumpAround.

Варто зазначити багатошаровий «Ponad Yarom», який поєднує в собі різні за настроєм частини і пронизливий «U Poli», присвячений людям, які знайшли в собі сили змінити цивільне життя на армію в умовах війни та стати на оборону країни. Тож не дивлячись на промахи, «Bezsonnia» — це доволі чутлива та оригінальна робота, що демонструє жагу митця до поєднання індивідуального з національним та можливості подальших експериментів із переосмисленням музичних надбань минулого.