Інтерв’ю: Taly Shum

Всього за декілька років діджейка з Чернігову Taly Shum зробила стрімкий злет від резиденства в клубах до артистки, яка активно гастролює по всьому світу та видається на відомому інді-денс лейблі Bunny Tiger, що належить ірансько-німецькому продюсеру Sharam Jey. Mixmag Україна відверто поговорив з Taly Shum про досвід резидентства в різних країнах, складний старт кар’єри в пік пандемії, студійні будні, підтримку від Solomun та Sharam Jey та обнадійливий вихід на міжнародний рівень.

Mixmag: Твій перший реліз вийшов в 2021 році. Це був не найпростіший рік для запуску нового проекту. Світ ще потерпав від пандемії, а музична індустрія тільки-но починала виходити з шокового стану. Однак, тобі вдалось не тільки вдало стартувати, але й швидко зростати в наступні два роки - попри війну в Україні, безліч проблем та обмежень. Чи можна сказати, що до виходу перших треків Taly Shum в тебе вже була якась попередня підготовка? Бо як для абсолютної дебютантки, ти, здається, надто добре розуміла, що і як треба робити.

Taly Shum: Так, я вже сім років в діджеїнгу. Вперше мене запросили на виступ до Києва в 2016 році. Я тоді ще жила в Чернігові. Перший час було дуже складно, бо я нікого не знала в тусовці, а без цього потрапити в лайн-ап класної вечірки нереально. Я слухала мелодік-хаус і хотіла грати саме цю музику. Але на цю першу вечірку в Києві мене запросили пограти комерційну музику. Я спочатку сумнівалась, а потім подумала - чому б ні? Мені все одно потрібна практика. І якось воно одразу так добре пішло, що мене почали запрошувати ще і ще – саме у поп-форматі. Невдовзі я стала отримувати пропозиції поїхати закордон - працювати за контрактом в якості резидентки.

M: В які країни?

TS: Мій перший контракт – це була робота в Індії. Потім – Тайланд. В Бангкокі я працювала в дуже крутому клубі. Він був при готелі. Це той самий клуб, де знімали «Похмілля в Вегасі 2». То був класний досвід. Потім я поїхала до Катару. В Досі був мій найдовший контракт – майже 9 місяців. Потім його навіть подовжили, але тоді як раз почалась пандемія… Пам’ятаю, як нас всіх зібрали і кажуть: сьогоднішню вечірку скасовано, завтра о 16:00 ви вилітаєте додому. На цьому моя поп-кар’єра скінчилась.

М: І що було далі?

TS: Я повернулась до Чернігова і перший час не знала, куди себе подіти. Разом з іншими знайомим діджеями записувала благодійні відео сети з метою зібрати гроші на апарати для вентиляції легень . А потім зрозуміла, що зараз самий вдалий час для того, аби почати вивчати продакшен. Бо резидентство – це круто. Щодня вечірки, ти заробляєш гроші. Але разом з тим, ти від цього трохи деградуєш, бо постійно граєш одні й ті самі треки – музика стає рутиною.

M: Це правда. Але із резидентства можна винести і позитив. Це дужий цінний досвід, якого навпаки не вистачає багатьом талановитим саунд-продюсерам, які вперше стають за пультом вже після того, як їх власні треки стають популярними.

TS: Саме так. Мені довелось пройти через дуже різні ситуації. Це те, що тренує твою стресостійкість. Уяви собі: я була сама, в незнайомій країні, вся комунікація – тільки англійською мовою, люди дуже різні, всі чогось хочуть. Не уявляю, як би я впоралась без YouTube (ред. – сміється). Ну і звісно, я там мала змогу розібратись в усіх тонкощах роботи із пультом. В DJ-школі мене навчали суто базі: ось мікшер – головне «не пускати паровозик». А вже на практиці я навчилась працювати з ефектами, лупами тощо.

M: В комерційних клубах найскладніше – це догодити різній аудиторії. Одні хочуть чути тільки хіти, інші – R&B, хтось крутить носом, доки не ввімкнеш щось жорсткіше. Ми нещодавно говорили з DJ Hell і він зізнався, що власну «школу» пройшов саме в тих закладах, де треба було грати для рандомної публіки.

TS: О, так! А уяви, коли клуб ще і сам поки тільки шукає власний формат? Так склалось, що я декілька разів грала на відкритті клубів. Одного разу я приїхала на холодне відкриття клубу в Тайланді. Мене одразу запросили на зустріч з генеральним директором, інвесторами та спонсорами. Представили як супер-зірку, яка буде першим діджеєм у їх новому клубі. Я заходжу, а одна з дівчат за столом каже: «о, а ти ж будеш грати транс? Я обожнюю транс!». Я кажу: «Ну, ми з вами це звісно обговоримо…». Але сама розумію, що ні про який транс в контракті не йшлось. Я взагалі не граю транс, а мені за день треба буде виступати п’ять годин поспіль.

M: Вдалось освоїти новий жанр за один день?

TS: Я намагалася бути готовою до будь-чого , так як зрозуміла, що самі керівники закладу ще не знають, який формат музики вони хочуть чути. Власник клуба каже: «треба хіп-хоп та рнб». Що ж, граємо хіп-хоп та рнб. Тоді я думала, що така гнучкість, універсальність робить мене справжньою професіоналкою. Типу, я можу грати взагалі все. Я дійшла того, що люди тільки-но заходили в клуб, а я вже розуміла, що сьогодні треба буде грати – зчитувала візуально. Та потім я зрозуміла: це звісно добре, що я можу впоратись з будь-якою ситуацією, але якщо я хочу рухатись далі, то цьому треба буде покласти край. Бо так я лишаюсь резиденткою, яку можна замінити будь-яким іншим діджеєм. Якщо ж я хочу мати успіх, популярність чи гроші (в кожного свої цілі), то маю стати професіоналом в чомусь одному. Тож так, резидентство – це крута школа… навіть не школа – армія. Але цей етап треба вчасно закінчити.

M: Це легко сказати – кидай резидентсво, пиши своє. Але писати музику, просувати її, шукати лейбли – це набагато складніше. До того ж, з’являється більше ризиків – ти витрачаєш багато часу, сил, грошей, але успіх не гарантовано.

TS: З чогось треба починати. Опинившись вдома, я спочатку просто дивилась туторіали на YouTube. Встановила собі Logic, почала робити перші замальовки… Втім, все змінилось після знайомства з моїм хлопцем та менеджером Денисом, який жив у Дніпрі, працював арт-директором в клубі. Спочатку ми просто дружили, листувались, але згодом дружба переросла у стосунки. Я переїхала до Дніпра і далі ми вже почали працювати разом. Денис раніше писав драм-н-бейс, він почав згадувати свої навички, щось показував мені. А потім ми стали займатись на студії у досвідченого продюсера, який показував нам те, чого самі ми ще не вміли робити. Так поступово почали з’являтись перші треки.

М: Які були референси?

TS: Жодних референсів не було. Я завжди довіряю власній інтуїції. Наприклад, я дуже люблю брейкбіт, тож в перші треки я вставляла збивки з ламаним ритмом. Я рідко чула щось подібне у melodic та progressive – тож подумала, що хай це буде моя фішка. Знаю, що більшість артистів спираються на референси, щоб потрапити на потрібний лейбл, в хвилю трендового саунду тощо. Але для мене це занадто передбачувано. Пам’ятаю, як вийшов ремікс ARTBAT на трек Monolink - Return to Oz і всі почали писати такі самі треки. Зараз вийшов альбом ANYMA – всі намагаються написати трек, як у ANYMA.

М: Нещодавно в тебе вийшов реліз на Bunny Tiger – лейблі Sharam Jey. Біля 10 років тому цей лейбл набрав вагу, потрапивши в пік популярності жанру g-house. Тоді Sharam Jey, LouLou Players, Kolombo та подібні їм артисти зробили цей от басовитий хаус з семплами із хіп-хопу «новим мейнстрімом». Bunny Tiger, до речі, видавали київського продюсера Kinree, який в 2014-15 роках писав багато подібної музики…

TS: Так, з того часу вони дуже змінились. Зараз Bunny Tiger орієнтується на інді-денс, хоча в Beatport в цьому розділі можна зустріти доволі різну музику. Мої релізі також часто підписують, як інді-денс, хоча, як на мене, то я експериментую з різними видами мелодійного хаусу – це і прогресив, і мелодік, і навіть елементи атмосферік брейксу.

M: Скільки релізів треба видати артистові – початківцю, щоб врешті потрапити на лейбл рівня Bunny Tiger?

TS: В моєму випадку це було трохи більше 10 треків. Вони видавались на різних лейблах. Перший час доводилось відсилати купу листів. В тих жанрах, в яких я працюю, лейбли дивляться не тільки на сам трек. Їм важливо бачити, хто стоїть за цим треком? Наскільки ти яскравий, як перформер на сцені? Наскільки ти розвинутий як медіа-особистість? Скільки в тебе підписників? Яку вони отримають аудиторію завдяки співпраці з тобою? Тож коли ти ще всього цього не маєш, вразити однією тільки музикою дуже складно. Втім, якщо не зупинятись і слати-слати свої демо, то врешті ти щось знайдеш. Я так собі казала: ок, навіть якщо мені ніхто не відповість, вони вже будуть хоча б про мене знати.

М: Чи є принципова різниця між тими невеликими лейблами, де виходили твої перші релізи і тим самим Bunny Tiger? Це просто розкручений бренд, чи вони дійсно інакше працюють?

TS: Слухай, ну кожен лейбл намагається щось зробити: розсилає твій трек по плейлистах, по діджеях, робить з ним якісь відео. І здавалось би, Bunny Tiger роблять все те саме, але я одразу побачила різницю в показниках на Spotify. А це важливо, бо стрімінги – це любов та визнання від слухачів. Багато саунд-продюсерів роблять помилку, фокусуючись тільки на Beatport. Звісно, Beatport – це важливо. І мої релізи на Bunny Tiger завжди потрапляють в розділ Hype – це знову ж так про вагу лейблу… Але набагато важливіше знати, що твою музику не тільки купують діджеї, а й слухає певна аудиторія.

М: Це до того моменту, доки твою музику не купив та не зіграв дуже відомий діджей ☺

TS: Ха-ха, можливо (ред. – сміється). Коли Solomun на фестивалі в Румунії зіграв мої треки, я просто не могла в це повірити. Думала, що це якийсь розіграш – хтось взяв відео та наклав на нього іншу аудіо-доріжку. Ми з Денисом чекали, коли після його виступу трекліст з’явиться на 1001 Tracklists (прим. – сайт, де публікують треклісти з виступів топ-зірок), щоб переконатись, чи справді там будуть мої треки. І тільки після того, як я сама їх наочно побачила в списку, то остаточно повірила в таке диво.

М: Це дійсно настільки важливо?

TS: Це додало мені популярності серед інших саундпродюсерів та діджеїв. Також для мене це було підтвердження тому, що моя музика гідна уваги справжніх професіоналів. Але так, було й багато відміток в сторіс, мені досі часто пишуть в Instagram люди із різних країн.

М: В тебе розкачана сторінка в Instagram. Чи є зв'язок між тим, з яких країн твої фоловери в Instagram та географією букінга?

TS: Раніше я не звертала на це уваги, але зараз помічаю, що такий зв'язок існує. Зараз в мене з’являється багато нових підписників в Бразилії та Мексиці і мій букінг каже, що треба робити там тур.

М: Хто веде твій букінг?

TS: Bunny Tiger. Вони співпрацюють з численними ексклюзивними агентами в різних країнах, але зі свого боку я їм повністю довіряю мої виступи. Я не так давно почала виступати за кордоном. Мій перший виступ був минулого року на благодійній вечірці в Польщі, але я вже встигла відвідати багато країн: Албанія, Туреччина, Грузія, Канада, Португалія. В Канаді перед входом на територію фестивалю, де я мала грати, встановили українські прапори. Я як тільки побачила їх, ледь стримала сльози. Однак, найбільше мені запам’яталась boat party в Португалії, яку робила Korolova.

М: Вона ж, до речі, також з Чернігова…

TS: Так, ми з нею давно знайомі. Вона мене завжди підтримує і я насправді дуже вдячна їй та її чоловіку Андрію. Мало хто знає, але в мене дві вищих освіти, я довгий час працювала в банку і музика ніколи не була моєю «золотою мрією». Але з часом в мене почалась депресія, я розуміла, що робота в банку – це все взагалі не моє. Як раз в той момент, коли мене плавило, ми зустрілись з Олею (ред. – ім’я Korolova DJ) та Андрієм і вони кажуть: «Ми відкриваємо букінг-агенцію. Хочеш працювати менеджеркою в нашій команді?». І так я почала працювати з ними. І вже в робочому процесі Андрій підбив мене спробувати свої сили за пультом, каже: «Давай, ти нічого не втрачаєш!». Тоді я вирішила спробувати – а раптом вийде! А коли спробувала, то так загорілась цим, що далі вже не було думок ні про що інше.

М: А що ти зараз граєш в своїх сетах?

TS: На сучасну клубну сцену великий вплив має Instagram. Більшість грає треки хайпових продюсерів, відмічає їх в stories в надії, що вони зроблять репост собі в стрічку, бо в них велика ЦА… Хоча трек може Їм навіть не подобатись. Це все вже про бізнес. Але я намагаюсь слухати серце і грати те що мені до вподоби, адже кожен dj розповідає свою історію. Також намагаюсь грати якомога більше треків українських продюсерів. Зараз в моїх сетах можна почути того ж Kinree, який є близьким до Bunny Tiger, до речі він робив ремікс на мій трек «Sirenes». Звісно, граю релізи Korolova. А ще: Artaria, Cherry UA, Two Are, Miss Monique, Lutique. Скоро в мене буде колаборація з дуже гарним українським продюсером ONEN. В Україні зараз багато талановитих продюсерів – є з чого обирати!

Taly Shum у соцмережах: Youtube | Instagram | Soundcloud