Медіум

Піар-технологи, готуючи зірок до інтерв’ю, дають універсальну пораду: якщо ви не маєте чим відповісти на складне питання, краще просто посміхніться. Тим часом журналісти дійсно тиснуть:

— Містере Девід, містере Девід, чому кожен ваш наступний реліз гірше за попередній?

— Містере Девід, чи здатні ви повторити успіх власних альбомів з нульових?

— Містер Гетта, колись для пісні The World is Mine ви семплували гурт Simple Minds. Скажіть, з того часу ви хоч раз оновлювали свій плейлист? Чи зараз ви дізнаєтесь про музику тільки з робочої пошти?

— Містере Девід, коли ви востаннє були у вініловій крамниці?

Містер Девід (посміхається у відповідь):

Так, можна було б сказати: ну, а чого ви від нього чекали? Він (найкращий діджей світу за версією DJ Mag) завжди був таким. Успіх, гроші, слава для Девіда Гетта стоять на першому місці. Але на початку «нульових» десь на Ібіці ви могли б побачити спітнілого, захопленого Девіда Гетта, який грає електроклеш та прогресів з вінілу. І це щось-таки про нього каже… Так, Девід любить гроші і зараз йому простіше прикидатись ідіотом, який щиро сумує за Blue (Da Ba Dee) чи Haddaway… бо в нього зараз є і таке:

Але Девід не ідіот. Просто якщо зараз він вийде із образу і раптом десь обмовиться, що взагалі-то прекрасно шарить за чікаго-хаус, електроклеш та синт-поп, то настане незручна пауза. Емм… виходить, ідіотами він вважає нас?

Безумовно, так! І не тільки він. Інший клубний хітмейкер з Парижу — Боб Сінкляр колись робив дуже популярну, ну прямо-таки мега-мейнстрімну музику, але робив її на совість. Боб вважав за потрібне заморочуватись із аранжуванням, грувом та сумлінно шукати прийнятні для пересічного слухача пропорції афро, фанку і джазу в денс-поп синглах. Останнім часом Боб зосереджений на крінжових ТікТоках зі хтивками. Він вважає, що тепер вам цього буде достатньо.

Дивіться, де ми опинились: клубна вечірка на Ібіці чи великий рейв-фестиваль за музичним наповненням нараз є повністю тотожними дитячій аеробіці з аніматорами в басейні при готелі.

Схоже порівняння використовує в статті для Chartmetric музичний аналітик Джон О’Брайен. Озброївшись цифрами, графіками, даними стрімінгів та соцмереж, він намагається зрозуміти феномен та логіку популярності євроденса на сучасній DJ-сцені. Саме що намагається, бо цілісного висновку там немає (не може бути). Але почитайте цей текст, він дуже цікавий.

Дивлячись на всі ці релізи, де медіум (сучасна зірка) викликає духи пісень з далекого минулого, можна просто потиснути плечима (вже як є!) і на цьому закрити тему. Ну так, це доведений факт: в глобальному танцювальному мейнстрімі немає жодної свіжої ідеї. Або, як сказано вище — немає відповіді на складне питання: що далі? Тому доводиться просто посміхатись у відповідь.

Читати також: Euromantic: жарт, який вже не зупинити

Бо коли натхненна послідовниця Тео Періша викликає дух Bailando — це ж типу просто жарт, але якщо публіці раптом сподобається, то з цього вже із серйозним виразом обличчя можна буде зробити продукт. Так, це не винахід ейсід-хаусу і навіть не румунське техно, але на сезон-другий вистачить. Бо і потреби зараз простіші: розписати із агентом графік гастролей, та й досить. А щось там вигадувати, формувати нові тренди, експериментувати із саундом… ну просто навіть коли? Контент-план в TikTok, контент-план в Instagram — це все треба зняти, завантажити, поставити на рекламу. А ще ж заплановані 15-20 виступів на місяць. Різні континенти, затримки рейсів, джетлаги… Яка там студія? Яка там музика? Який там, боже милий, стан потоку?

Вся індустрія — як єдина потужна розкачана м’яза. Як китайський маркетплейс, де вже за добу можна придбати футболку із вухом Трампа. Тільки-но дай хоч маленьку іскорку, хоч якусь ідейку — вмить підхопить, запакує, розтиражує, продасть і заїбе ремаркетингом навздогін. А іскорки нема. Від того слова вже повністю розходяться з діями. «Ми пишемо мелодік-прогресів, але завжди з якимись унікальними, оригінальними ідеями». Чекаєш почути Самюела Барбера в ямі (робив же так колись навіть Тіесто), а там просто: ра-та-та-та (в мажорі)… пшшшш!.. тру-ту-ту-ту (в мінорі).

— Так, а де?..

— Хет! Почув? Ми вставили збівку з драм-н-бейсу.

На пошті лист від крипто-циган: «хочеш отримати волосинку з єдинорога?». Це от саме воно — волосинка з єдинорога. Такий от рівень ідей. Тому на такій мілині… ну хай буде хоча б євроденс.

Слід визнати, Девід Гетта — дійсно найкращий. Він самий працьовитий, самий креативний диджей сучасного EDM. Девід зробив повний ре-аранж Blue (Da Ba Dee), додав декілька нових партій, залучив нову вокалістку і навіть придумав для пісні іншу назву.

Бо послідовниця Тео Перріша не здужила навіть реворк — в повному розумінні цього слова. Її summer hit більше схожий на мешап: акапелла (до речі, брудна — різали з оригіналу) покладена на олдскульний psy-транс. І навіть це не мінімум креативності. Бо в той же час Dance On The Beat видають оригінальну Better off Alone без жодних змін чи там… ремастерингу і продають цей сингл як цілком собі новий продукт. І для того, аби продавалось, нікому навіть не треба бігати хатою з голим піструном. Хоча… залишимо цю ідею Бобу Сінкляру.