Артистка місяця: Yuvi

YUVI — київська продюсерка та артистка з багатоплановим музичним бекграундом. Її музичний шлях почався у віці 6 років, коли вона пішла у музичну школу вивчати гру на кларнеті та саксофоні. Імпровізаційна природа цих інструментів спонукала її до пошуку нових звуків, експериментів та досліджень.

У 2018 році YUVI почала використовувати музику як спосіб вираження власних емоцій, а також відкрила для себе діджеїнг. Її перший сингл Жива, випущений у 2023 році, став вдалим поєднанням електро-бенгеру та поп-пісні і приніс першу хвилю популярності. Пізніше того ж року вона випустила дебютний альбом «По тобі» — динамічну подорож, наповнену басовим та брейковим звучанням, високими та низькими нотами, а також широким спектром продюсерських технік.

Уляна Калуш поговорила з артисткою про її творчий шлях, переїзд в Київ, колаборації та наступний альбом «Спомина любову», який вийшов 19 квітня на лейблі Iriy Records.

Mixmag: Цікаво взяти інтерв’ю у людини, яка має таке ж ім’я. Як ти прийшла до еліасу Yuvi?

Yuvi: Я підписувалася англійською як Уляна Віталіївна, проте промоутери або дизайнери завжди робили помилки в імені, і мені доводилося вигадувати щось коротше. Yuvi — це таке собі скорочення від паспортного імені та по-батькові.

Mixmag: Також існує гравець у крикет з Індії з таким же ім’ям.

Yuvi: Чесно кажучи, це дещо складно, коли гуглити, видає багато варіантів, але що робити? Принаймні, в україномовному середовищі це не зустрічається.

Mixmag: А тепер, перейдемо до серйозного (сміється). Розкажи, будь ласка, про своє дитинство.

Yuvi: Я змалечку захоплювалася музикою. У Миколаєві я навчалась в музичному училищі, але обставини були відверто неприйнятні і вони скоріше відбивали бажання грати, аніж заохочували. Уявіть собі, мені було 13 років, дитина, підліток, і мною потрібно було займатись, але основні викладачі просто займались усім, крім викладання. У 16 років я переїхала з батьком та сестрою до Києва. Ми обидві вступили до Глієра (Київська муніципальна академія музики імені Р. М. Глієра — прим.ред.) і тоді, можна сказати, що моє життя розпочалося заново. Саме там я зрозуміла, що музика — це моє.

Mixmag: І що було далі?

Yuvi: Після Глієра я повернулася в рідний Первомайськ через пандемію, глибше занурилась в аранжування та програми, а потім повернулася назад у столицю, продала кілька пісень і почала працювати кухарем.

Mixmag: Це несподіваний поворот.

Yuvi: Так, але потрібна стабільна робота для «страхування». У вільний від роботи час я писала пісні для артистів, мала честь співпрацювати з Джамалою. Але більше була сконцентрована на навчанні продакшену, і внутрішньому усвідомленні себе як артистки, виконавиці.

Я продовжувала писати, писати й писати. Створила свій профіль на SoundCloud, у мене сформувалася певна база фанів. І ось я випустила кілька треків... Я вже згадувала в інтерв'ю для DTF, що була помилка випускати перший трек у співпраці з чоловіком, і незважаючи на те, що я внесла 70% внеску, кредити все одно дали чоловікові.

Mixmag: Напевно, нелегко було дитині адаптуватися в новому місті, особливо, коли це столиця, і особливо в такому юному віці.

Yuvi: Так, я навіть закінчила два класи екстерном, взагалі мала маленький вік.

З Глієра я запам’ятала дуже хорошого вчителя. Ти знаєш, вчителі поділяються на декілька категорій: ті, хто грає, але не може викладати; ті, хто може викладати, але не грає; та ті, хто вміє все на рівні майстра. Отже, Павелко, наш вчитель, був людиною з великої літери. Він був неймовірним музикантом та митцем, він дуже добре грав, і я навіть колись записала його гру та використала в одному зі своїх треків як прояв вдячності. Коли я закінчила проєкт, я дуже переживала, щоб відправити його йому, бо була не впевнена, чи він взагалі пам'ятає про мене. Я написала йому: «Віктор Вікторович, ви були тією людиною, яка повернула мене до музики», а він відповів: «Уля, трек дійсно чудовий».

Mixmag: Отже, можна сказати, що ти з самого початку була сонграйтеркою та продюсеркою?

Yuvi: Можна так сказати. У тому ж Глієра подруга розповіла мені, що можна написати пісню і отримати за це 2000 доларів. Я була просто приголомшена. Для мене тоді це були неймовірні гроші. Я навіть не могла уявити, що можна заробляти на музиці.

Деякі треки, які я продала, виходять досі, хоча написала і продала я їх ще років 6-8 тому.

Mixmag: Отже, виходить, що ти приклад тих артистів, які почали заробляти гроші саме на музиці.

Yuvi: Так, саме так (сміється). Коли перші «гонорари» надійшли на батьківську карту, ми всі не могли повірити, але для тата це стало аргументом у тому, що творчістю можна заробляти. З часом і досвідом, коли я написала одну, другу, третю пісню, я почала дедалі більше заглиблюватися в цю справу. На той момент один хлопець робив аранжування для мене, і ми ділили гонорар, але я хотіла контролювати все самостійно. Тому я почала вивчати, як все працює, щоб бути здатною закінчити пісню самостійно. Моє перше і останнє відео, яке я подивилася для навчання, було на YouTube. Відверто кажучи, я навіть не подивилася половину, бо воно було таким нудним, що я вирішила просто натискати на всі кнопки, поки «не зрозумію, що відбувається». Я думала, що без студій, як у Шансу (телепроєкт, що виходив на українському ТБ в 00-х — прим.ред.), цього робити неможливо, але виявилося все набагато простіше, лише потрібно багато настійливості.

Mixmag: І ти навчилася усього сама?

Yuvi: Так, все сама. Чесно кажучи, я б нічого не змінила, бо коли ти «зловив» кожний нюанс самостійно, ти оцінюєш знання зовсім по-іншому.

Mixmag: Настя Воган у нашому інтерв’ю говорила про те, що їй подобається електронна сцена тому, що тобі не потрібно шукати оркестр з 50 людей, щоб виконати один твір. Але з твого досвіду можна зрозуміти, що є інші нюанси, про які потрібно думати.

Читати також: Артистка місяця: Nastya Vogan

Yuvi: Так, в ідеалі, звісно, мати команду, яка повністю піклується про тебе як артиста, але для цього потрібні великі гроші. У моєму випадку важко знайти музикантів для живих виступів, бо я хочу додавати більше інструментів, але на пошук артистів йде дуже багато часу та зусиль. В певному розумінні, я хочу порушити це порочне коло «бідного артиста». Розумієш?

Mixmag: Так! Мені здається, після Революції Гідності багато що змінилося, багато хто перейшов на стрімінги, почали купувати музику та відмовлятися від піратських копій з ВК.

Yuvi: Але все рухається маленькими кроками. Наприклад, якщо я почну записувати музику англійською, то аудиторія зросте, з’явиться можливість виступати за кордоном. Нещодавно я була гостею на подкасті HD Memories, і ми говорили про те, що кожна творча людина приходить до моменту, коли ентузіазму вже недостатньо, і потрібно годувати себе та рости, особливо коли ти нішевий артист.

Я та багато інших андеграундних артистів маємо місію змінити норми, зробити складну музику популярною та створити нові стандарти.

Mixmag: «Лупайте сю скалу!», як писав Іван Франко.

Yuvi: Саме так (сміється). Треба виховувати покоління так, щоб вони не вагалися боротися за свою мрію та розвивати культуру. Якщо ми будемо рухатися за старими стандартами, нічого не зміниться. Тому я розумію, що я одна з тих, хто буде боротися за зміни.

Mixmag: В артисті важлива автентичність.

Yuvi: Абсолютно.

Mixmag: Крім всього, тебе можна побачити за діджейським пультом. Якось ти розмежовуєш сети від виступів?

Yuvi: Все, що я роблю — це я. В першу чергу я музикантка, пишу пісні, музику, співаю — в цьому я впевнена. Проте грати за пультом для мене виключно хобі, я не розглядаю це як щось, що я б хотіла розвивати серйозно.

Mixmag: У тебе виходить новий альбом «Спомина Любову». Чи був особливий задум, який об’єднує його?

Yuvi: Тепер ми перейшли до найменш улюбленої частини.

Mixmag: Ти не любиш говорити про свою музику?

Yuvi: Терпіти не можу. І не тому що не люблю, а тому що все, що я хотіла сказати — вже сказала в альбомі, а решта — вільна до інтерпретації тих, хто буде слухати. В альбомі буде дві колаборації з українськими артистами, це Андрій Бармалій і Gayera.

Mixmag: Як ти працюєш над візуальною частиною?

Yuvi: Я довіряю людям так само, як довіряю собі. В творчому процесі зйомки, сценарію повністю віддаюся в руки режисеру. Як артистці, мені важливо відпускати та давати іншим проявити свої здібності та розкрити сенси.

Наприклад, перше відео 30 повінь належить творчій руці Макса Делієргієва. Дуже класний хлопець, чоловік Аліси Любомської, яка виступила арт-директоркою та стилісткою до декількох образів. Він також зняв наступне відео До краплі. Спершу Максим послухав трек, в нього одразу народилися ідеї, з якими він поділився, і в мене взагалі зауважень не було. Якщо я йду до режисера, то я йду за його баченням і повністю довіряюся. Такий же процес відбувається з Вадимом Пінягіним. У нього творчий підхід, він дуже класно все пояснює, закладає цікаві сенси і вміє не лише почути та розповісти мою історію, а й внести свій внесок. Разом з альбомом заплановий реліз кліпу на пісню Мій страх від режисера Іллі Дуцика. В кліпі ми досліджуємо три основних страхи людини: смерті, неприйняття і самотності. Особисто для мене ця пісня і відео — відображення того, як страх формує наш досвід і є частиною нашої ідентичності.

Процес створення кліпу був теж досить захоплюючим та непростим — ми вирішили піти незвичним шляхом та створити перше АІ-музичне відео в стилі аніме. Спочатку ми все зняли на зеленому фоні, а потім команда оброблювала кадри за допомогою штучного інтелекту і команди VFX артистів. Весь процес зайняв півроку, і для нас це теж було про здолання власних обмежень та створення унікального продукту.

Mixmag: Які плани у тебе на майбутнє?

Yuvi: Хочу розвиватися як артистка. Просто стояти за деками і з мікрофоном мені не дуже цікаво. Я хочу робити перфоманси, щоб мої виступи були більш цілісними. Зараз я шукаю людей для команди, з якими я буду виступати та перетворювати мої виступи в більш інструментальний формат. Шукати команду треба швидко, я вже навчилася, що коли настане осінь та зима, всі закриваються. Тому в планах стабільно випускати релізи раз в півтора-два місяці, а більше анонсів можна буде чекати на моїй сторінці в Instagram.

Mixmag: Чи є в тебе поради молодим артистам, які бояться починати карʼєру в андеграунді?

Не боятися бути інакшим, незрозумілим. Важливо опиратись в першу чергу на власне сприйняття, відчуття справи, якою займаєтесь, це стосується не тільки музики. В любові до себе є істина і та щирість, яку важливо закладати в те, що створюєте, виконуєте. Завжди знайдуться люди, які зрозуміють вас і почують те, що ви хочете сказати в будь-якому прояві мистецтва.