Артистка місяця: Nastya Vogan

Сьогодні стартує рубрика артист/ка місяця. Щоразу ми будемо обирати українського артиста, чиє бачення електронної музики є оригінальним, цікавим та актуальним для поточного моменту, а вплив на розвиток української сцени підтверджують численні проєкти та релізи. В рамках рубрики ми будемо розкривати героїв сцени через інтервʼю, ексклюзивні фото та авторські мікси для нашого SoundCloud.

Завдяки класичній освіті Насті вдається поєднувати електроакустичні інноваційні проєкти з релізами танцювальної музики. Артистка займається власним музичним виробництвом і композицією, починаючи від повноцінних живих сольних виступів і закінчуючи творчою співпрацею, однією з яких була електронна моноопера з Альбертом ван Аббе на фестивалі Draaimolen. Ще був виступ на замовлення в межах проєкту Мар’яни Березовської «Листи до Києва», виступи на фестивалях CTM, Berlin Atonal, щоквартальна резиденція на радіо EOS.

Як діджейка Воган грала в Berghain, Le Sucre, Fabric, RSO, Lizdas Club, Rotte Sonne, IFZ та багатьох інших. Крім цього вона працює над креативними проєктами, а також пише музику та саунд дизайн для кіно й таких брендів як Nike, Pritch, Isamaya, BEVZA, UFW, FROLOV, Nadiia, better.us, PASKAL та Anton Belinskiy.

Mixmag: Давай почнемо спочатку. Ти народилася та виросла в Одесі, портове місто, де завжди світить сонце.

Настя Воган: Насправді, взимку Одеса частіше окутана туманом, і я сумую за цією погодою. Але так, місто мало великий вплив на мій розвиток, Одеса інтернаціональна й культурно насичена. Мої батьки були моряками, привозили артефакти та історії з різних куточків світу від Мексики до Мадагаскару, вони були буквально всюди, батько навіть в Антарктиці. На канікулах мене брали з собою, а під час навчального року залишали з бабусею, яка навчала мене пісень та співала колискові, і тим виховала любов до української культури.

Mixmag: В тебе, мабуть, багато колоритних спогадів.

Настя Воган: О, так! Усі ті рази, коли доводилося доєднатися до круїзу, мені випадали подорожі до скандинавських країн. Моряки — це особливі люди. Пам’ятаю, як у чотири роки танцювала з матросами, а в десять грала Шопена в барі на верхній палубі разом із капітаном Хусманом. Ці подорожі altered my brain chemistry.

Одним із яскравих спогадів стали кладовища. Українська традиція поховання більше схожа до мексиканської й має язичницькі елементи, коли на Півночі вони тихі, затишні та спокійні, ніби наслідують природу.

Mixmag: А як ти почала займатися музикою?

Настя Воган: Я почала грати на фортепіано ще до школи. Батькам радили мене віддати до музичного ліцею Столярського, але вони вирішили, що розвиток має бути вільним і різностороннім, тому відвели мене у загальноосвітню школу, й на всі гуртки, які мені подобалися: карате, гімнастика, танці, театр, плавання, шахи. Я не обирала музику свідомо, в певний момент у школі відкрився гурток композиторської практики, де викладала Анна Костянтинівна, досі памʼятаю, чудова вчителька! Там ми вчили старі аудіо програми Cakewalk та Sonar, а до екзаменаційного концерту я написала щось схоже на самбу на синтезаторі Casio з автоакомпанементом. Пам’ятаю, композиція дістала нереальний успіх, а мені сподобалися аплодисменти та увага. На день народження я часто отримувала книжки, і того року мені подарували «100 великих композиторів», вона справила на мене велике враження, і я вирішила стати композитором. Звісно, дитиною мені хотілося спробувати все — стати детективом, палеонтологом, але на підсвідомому рівні думка про музику залишилася. Після 9 класу я пішла в музичне училище на теорію музики, бо композиторського курсу не було, а до консерваторії можна вступити лише після середнього спеціального. Через рік перейшла й закінчила джазовий факультет.

Mixmag: Після училища ти поступила в Національну музичну академію в Києві?

Настя Воган: Так, Одеса, як усі міста на узбережжі, має специфічну атмосферу повільності та теплого спокою, а мені хотілося енергії великого міста. Тут я згадала про дитячу мрію і поступила в консерваторію.

У Києві я змогла розвинути інтерес до електронної музики та почала балансувати між двома світами. У ті роки часто змінювала еліаси (останній із них — Cyclones Slowly Rose), думаю, це все було повʼязано з пошуком себе. В електронній музиці мені сподобалася незалежність, воля та потенціал; ти можеш працювати з мінімальним сетапом, створюючи серйозні речі.

На противагу класичній музиці, коли працюєш з оркестром, де може бути понад 50 людей.

Mixmag: Так, для того, щоб зіграти сет, збирати оркестр не потрібно (сміється).

Настя Воган: Це точно (сміється). Одного літа я поставила собі челендж — грати на кожен запит букінгу. Це були івенти Peauty Fute, ШЩЦ та Ejekt, їх комʼюніті вплинули на моє становлення.

Mixmag: Так ти почала грати на більших майданчиках: СХЕМА, Brave! Factory Festival, ∄?

Настя Воган: Не памʼятаю, чи того ж року, але так, зовсім скоро Майя Бакланова запросила мене на СХЕМА і Brave! Factory Festival (у 2019 році засновниці журналу TIGHT разом із засновником лейблу Muscut Дімою Ніколаєнко курували музичну програму сцени Garden — прим. ред.). Незадовго після цього я вперше потрапила до ∄, ще на оф локації, й вже тоді була вражена рівнем якості. Вперше в клубі заграла лайв уже на Новий рік. Я готувала експериментальний сет, але в останній момент побачивши glass tower, додала дуже м’яку 4х4. Пізніше я заграла ще один діджей-сет, та вже на початку 2020 мене запросили стати резиденткою разом з Recid та Danilenko (останній більше не входить до складу резидентів клубу — прим. ред.).

∄ вплинув на моє становлення як артистки, я вдячна клубу за те, що справді став для мене однією з домівок та плейграундом — від можливості грати на ідеальному сетапі та звуці до нескінченної кількості надихаючих зустрічей. Одним із таких було знайомство з Альбертом Ван Аббе, з яким ми працювали разом над Nondual до повномасштабної, а після створили проєкт «Лісові пісні».

Mixmag: Можеш розказати про нього детальніше?

Настя Воган: Сам проєкт прийшов у важливий та складний для нас обох час, я тільки приїхала в Берлін після початку повномасштабного вторгнення, а в дружини Альберта діагностували важку хворобу (зараз вона одужала — прим.ред.). Робота разом над «піснями» в якомусь сенсі дозволила відрефлексувати, дослідити смерть та її сприйняття.

Назва проєкту відсилає до класичної «Лісової пісні» Лесі Українки та неокласичних «Тихих пісень» Валентина Сильвестрова. Реалізація «пісень» сталася завдяки фестивалю Draaimolen в Нідерландах, де і відбулась прем’єра. За жанром це моноопера, у ній співає одна класична вокалістка, у музичному діалозі виступає електроніка та фортепіано. Виконувала її чудова Марія Книгницька. У тексті, який вона виконує, рядки з поезії Стуса в оригіналі, мій переклад на англійську чотиривірша Хвильового, слова з останнього інстаграм посту одного із солдатів ЗСУ. А лірику до частини, яка мімікрує під народні плачі, я написала самостійно.

У проєкті ми хотіли поєднати електронну та академічну музику й зачепити тему українського фольклору. Мені було цікаво досліджувати народні практики усвідомлення смерті та власної смертності й більш натуральне ставлення до неї. Взагалі, у нашій культурі багато язичницьких практик вплетені в буденність. Крім цього, мені завжди хотілося познайомити між собою світ академічної та електронної музики. Якщо за кордоном така практика популярна — в Україні майже невідома. Власне, в «Лісових піснях» нам вдалося це все поєднати.

Mixmag: Це те, що ви частково робите в Module Exchange. До речі, як ти почала з ними працювати?

Настя Воган: Module Exchange народився з вечірок Module, які проходили в просторі Plivka. За концепцією в лайнапі були лише лайви, без діджей сетів, але таких музикантів у Києві було не так багато, і всі ділилися знаннями один з одним. Міша Галас (засновник школи — прим.ред.) зрозумів, що є сенс робити ширший формат, щоб виховувати нових артистів та зацікавлену просунуту аудиторію. Електронна музика взагалі дуже молоде явище, тому канон освіти все ще не сформовано. Наскільки я пам’ятаю, восени 2019 мене запросили до школи провести лекцію з музичної теорії, мені стало цікаво й захотілося зробити більше. Так я стала співзасновницею.

Вперше читати було ніяково, я мала стигму, що викладач має бути не молодший 80 років та мати 10 вищих освіт (сміється), але виявилось, що цікаво ділитися власним досвідом. Сучасна освіта має бути швидкою, а викладач виступає як куратор, який допомагає гайдити студентів у часи інформаційної лавини. Важливо переймати знання від тих, хто пройшов дорогу, на яку ти тільки встаєш, хто говорить твоєю мовою та розуміє умови часу.

Mixmag: Ви оперуєте в Києві та, віднедавна, у Парижі. Вітаю з розширенням!

Настя Воган: Так, дякую. Це сталося в період ковіду, коли ми перейшли в онлайн. Наш студент запропонував відкрити школу в Парижі, ми поділили обов’язки на те, що можна робити дистанційно, а що потребує присутності, й вирішили спробувати. Мені здається, так і має працювати комьюніті.

Mixmag: Які у вас курси?

Настя Воган: На сьогодні ми надаємо освіту онлайн та офлайн, для початківців та тих, хто вже має базу й хоче розвиватись далі. Регулярно проводимо гостьові лекції та воркшопи, у тому числі з іноземними артистами та спікерами — наприклад, Setaoc Mass, Phase Fatale, Pablo Bozzi, Christoph Faust. Окрім цього наш простір — це місце для однодумців, щонеділі є формат коворкінгів, можна прийти до школи та покористуватися синтезаторами чи поставити питання куратору.

Навчання в Києві та онлайн проходить українською, англійською бувають окремі уроки із запрошеним гостями, але зараз ми працюємо над розширенням кількості англомовного контенту. Із цікавого, ми інтегрували в навчання лекції з психології, бо музика має дуже великий потенціал для дослідження себе та світу навколо, синдром самозванця чи страх білого аркуша часто відчувають навіть круті досвідчені музиканти. У школи є багато ідей для втілення, пріоритет на всебічному розвитку.

Mixmag: Скільки людей працює в ядрі команди?

Настя Воган: Наша структура доволі горизонтальна, в основній команді приблизно до десяти людей, це не враховуючи постійних кураторів та запрошених лекторів.

Mixmag: Як ви змінилися після повномасштабного вторгнення?

Настя Воган: Спершу, як і всі, припинили роботу, проте згодом почали продовжувати вживу та онлайн. Навіть під час війни розвиток не зупиняється, люди хочуть жити далі й всі пристосовуються до нових умов, музика часто стає розрадою. У нас є студенти воєнні, які слухають лекції ледве не в окопах, це дуже надихає. Ми намагаємось допомагати їм і періодично робимо благодійні збори на відкритих івентах.

Mixmag: От і актуалізація лекцій із психології. А які у вас плани на майбутнє?

Настя Воган: Наша ціль — відкрити світ електронної музики якомога більшій кількості людей, створити екосистему, побудувати онлайн-платформу з базою знань, поданих у сучасному інтерактивному форматі, та відкрити офіси в різних столицях світу, щоб відбувався той самий exchange — обмін.

Щоб можна було жити й вчитися в Лондоні, потрапити на онлайн курс, приїхати в Київ і заглянути до школи поджемити; забукати студента із Нью-Йорка до себе на захід у Лісабоні. У майбутньому ми плануємо побудувати програму курсів, які закриватимуть усі сфери музичної індустрії — букінг, промоушн, технічні спеціальності, що стосуються звуку і світла. Кожна справді крута вечірка — це часто непомітна, але величезна робота команди, яку, до речі, важливо робити поміченою. Для нас також дуже важлива художня сторона — те, навіщо робиш музику, і які сенси в це закладаєш

Mixmag: Вау, це дуже круто.

Mixmag: Повертаючись до твоєї творчості, можеш більше розповісти про становлення себе як артистки?

Настя Воган: Весь цей час і навіть зараз я знаходжуся у пошуці — раніше грала більше брейкбіту, щось ближче до IDM, бо підліткові роки пройшли під саундтреки WARP та Ninja Tune, і мені завжди була цікава складніша музика. Зараз подобається грати 4x4, працюючи із чотирьох дек, я можу поєднувати шари, які стають основною лінією, та додавати музичні артефакти, які мені цікаві. Це схоже на дві паралельні лінії, де є основний сигнал, який несе додатковий.

Я розповідаю історії музикою, крутий виступ має бути духовним досвідом. Цього року мені пощастило відвідати святкування Santa Muerte (День Мертвих — прим. ред.), яке сильно вплинуло на мене і мої думки щодо того, яким має бути рейв. Під час святкування зливаються в одне музика, мерехтіння тисячі свічок, запахи ладану та шавлії, кольори дивних костюмів мертвих — це все суцільний досвід, який охоплює тебе повністю. Мені б хотілося, щоб вечірка ставала простором для сакрального переживання, і часто це так і відбувається, незалежно від того, який сеттінг вона має.

Роль діджея здається мені чимось між роботою галерейного куратора та шамана. У нашу епоху у світі взагалі дуже багато можливостей вибору, які з одного боку дають свободу, а з іншого дозволяють легко в ній загубитися. І для того, щоб узяти свою свободу, потрібна сміливість і вміння управляти увагою.

Мені не хочеться перетворюватися в надто ексклюзивний, нішевий продукт і хочеться балансувати. Також цікаво досліджувати. Експериментальна музика — це лабораторія, у якій ти знаходиш та вивчаєш звук як такий, концепції, гіпотези. Мені здається, експериментальний продукт теж може бути відомим та успішним. Наприклад, мені подобається поп-музика і я делікатно граю з нею.

Mixmag: Чим відрізняється твій виступ під час вечірок та на фестивалях? Цього року ти дебютувала на Berlin Atonal, яким для тебе був цей досвід?

Настя Воган: Atonal для мене приклад ідеальної події з точки зору наповнення і сенсів — найцікавіші художньо артисти, яких можна почути у потужному сеттінгу. Бути частиною цього лайнапу для мене дуже важливо. На фестивалі я грала танцювальний сет, який вмістив у собі все улюблене з обох світів — танцювальної та більш експериментальної музики. Мрію зробити або побачити фестиваль такого плану в Києві.

Mixmag: Крім експериментальних проєктів, ти граєш у клубах, туриш із лейблом BITE. Розкажи, будь ласка, про вашу співпрацю.

Настя Воган: З лейблом у нас сформувалася дружба, я видала трек Serpenteion на компіляції «Shedding Skin» до його 5-річчя. Назва — мій переклад слова «змійовик», амулету у формі монети, що був розповсюджений за часи Київської Русі, а бас у треці відсилає якраз до рондальності. Також я використала одну з улюблених цитат Шекспіра, озвучену AI, яку іноді ставила під час сетів. Вона звучить так: «You have dancing shoes with nimble soles. I have a soul of lead», що в ділеї звучить як «dancing souls». Мені і до цього так відчувалось, але особливо цей контраст між моїм станом та публікою проявився на початку, коли я опинилась у Європі — тоді й було написано трек.

Також нещодавно ми грали b2b з Phase Fatale на вечірці на честь день народження ∄ — мабуть, ніколи не забуду ці декілька днів, найкраща вечірка та спогади, Хейден чудовий музикант і бек-ту-бек партнер.

Мені здається, приїзди й підтримка іноземних артистів дуже важливі для нас — це свіжа енергія та ідеї, відчуття того, що ми не одні. Також вони розповідають про все, що бачать, це привертає емпатію і множить підтримку в рази.

Неможливо переоцінити, наскільки важливі вечірки, враховуючи існуючий психологічний тягар, їх імпакт на комьюніті та збори на допомогу захисникам. Я вбачаю ці недовгі миті радості проявом спротиву. Також для мене зараз, знаходячись за кордоном, важливо не втратити зв’язок, тому я намагаюсь приїздити до Києва якнайчастіше і бути свого роду сполучною ланкою між Україною та світом.

Якщо повернутись до творчості — я не планую обмежувати себе одним видом мистецтва і використовую музику, як медіум. Це найзнайоміший мені з дитинства інструмент. Але мені також цікаві танець, текст, перформативне та візуальне мистецтво.

Mixmag: Саунд дизайн? Згадати тільки співпрацю з брендами одягу BEVZA, FROLOV…

Настя Воган: PASKAL, Anton Belinskiy, Bobkova. До речі, з Frolov був дуже цікавий формат — я озвучувала та грала під час його перформативної презентації в Парижі. Соня Кваша, авторка ідеї та концепту, запросила мене до співпраці, ми з нею вже встигли познайомитися на проєкті Tripolar. Нещодавно працювала з новим для себе брендом YASPIS, колекція була присвячена землі як стихії та жіночій силі, тому музика вийшла майже ритуальною. Там можна навіть почути мій голос у семплах, це було доволі незвично.

Мій голос у цьому сезоні також звучав у саундтреку, який я зробила для показу Bevza під час нью-йоркського тижня моди — там є семпльовані рядки з пісні «Чорнобривці». Працювати з Bevza для мене завжди задоволення, сповнене творчих відкриттів. З останніх робіт іншого плану — неокласичний фортепіанний саундтрек для етнографічного фільму Nadiia, знятого Степаном Лісовським. Також з останнього — робота із чудовою режисеркою Анною ван дер Вельде над кліпом для нідерландського співака Joost Laméris — Watering Your Tree, там потрібно було створити звуки робота, який через око-камеру слідкує за людиною, і звук пустоти. З нею ж ми робили саунд для проєкту-колаборації Nike із Solebox та лондонського бренду Pritch. Саунд-дизайн цікавий мені зовнішнім запитом та можливістю роботи з різними проєктами — від показів до кліпів та вистав.

Мені також цікавий великомасштабний формат — фільми. Нещодавно закінчила музику для фільму Ніколь Медвецької (Nicole Medvecka) — молодої та перспективної української режисерки. А зараз у процесі створення саундтреку для другої серії фільму про українських військових для проєкту «Варта», режисера Євгенія Брукса.

Mixmag: Як тобі вдається не загубитися серед усіх проєктів?

Настя Воган: Хотілось би зробити набагато більше! Цікаво спробувати себе в саунд-дизайні для ігор, озвучувати архітектурні та діджитальні простори. Оскільки все пов’язано з музикою, у моїх очах це виглядає як органічний розвиток. Це в якомусь сенсі уроборос, оскільки я отримую нові знання і досвід, передаю його в школі, отримую фідбек від учнів, і так по колу і в різні напрямки.

Думаю якщо мати за мету виключно гроші і славу, то, звичайно, краще зупиниться на чомусь і розвиватися в одному напрямку, але це не цікаво. Мені подобається знаходити себе в різному. На мій погляд, майбутнє стоїть за тим, щоб мати сміливість бути собою і будувати свою карʼєру на своїх вподобаннях, а не чужих очікуваннях.

Mixmag: Тобто в тебе немає страху починати щось нове?

Настя Воган: Звісно є, але мені вже відомо, що відбувається далі, й робити наступний крок не так страшно, головне привчити себе до навчання. Такі почуття властиві всім, але це нормально й не має зупиняти нас.

Mixmag: Сміливі завжди мають щастя (сміється).

Настя Воган: Так (сміється).

Mixmag: Підсумовуючи, які в тебе плани на майбутнє?

Настя Воган: Стати метеликом.