Talk Talk: AIKON x Musumeci

Наприкінці минулого року стартувала нова експериментальна рубрика Talk Talk, що має стати альтернативою класичним інтерв’ю. В цьому форматі немає жодних журналістів, а інтерв’ю один в одного беруть зірки української та світової електронної сцени. Перший епізод за участі Adam Collins та Sasha Zlykh був доволі жвавим, щирим і цікавим, тож експеримент видався вдалим. А значить цього року бесід в форматі «talk talk» буде ще більше!

Героями другого епізоду стали український продюсер AIKON, чия самобутня музика на стику хаусу, мелодік техно і брейкбіту прикрашає бек-каталоги лейблів Diynamic, TAU та Renaissance, і зірковий італієць Musumeci — автор численних бестселерів з чартів Beatport.

AIKON та Musumeci разом грали на шоукейсі лейблу Multinotes в рамках останнього Amsterdam Dance Event, після чого продовжують підтримувати дружні відносини. За проханням Mixmag Україна вони зустрілись знову, аби поговорити про улюблені робочі інструменти, національні кухні та керування лейблом.

AIKON: Привіт, Мауро! Мені завжди було цікаво дізнатися твою історію як продюсера та діджея. Як давно ти почав займатися музикою і хто надихнув тебе на це?

Musumeci: Привіт, Діма! Перш за все, дякую за запрошення. Я почав цікавитися електронною музикою наприкінці 80-х, спочатку як споживач, а десь у 1994 році я власноруч зробив свій перший кустарний запис. Більшість надрукованих копій досі десь зберігаються, небагато було продано (ред. — сміється).

По суті, це був мікс більш-менш відомих семплів, відповідно до тогочасних тенденцій. Пам’ятаю, що зворотній стороні 12-дюймовки була пісня, де я засемплював великі частини «Lady Bug» Bumblebee Unlimited. Фактично, це була нелегальна операція. Я випустив цю платівку самостійно на лейблі під назвою MAD Pirate (ред. — сміється). На той час я жив у Лондоні і застав місцевий бум піратських радіостанцій. Ви могли слухати одне радіо в певному районі, а потім відійти на кілька кварталів, щоб послухати інше. Це було неймовірно, у мене було відчуття, що все можливо. Я би сказав, що в той час атмосфера була дещо анархічною, електронна музика та клубна сцена були дуже привабливими для молодих людей через цю обіцянку свободи та трансгресії.

Проте, тоді займатись музикою було непросто, потрібно було мати чималу суму грошей, щоб купити всю необхідну апаратуру. Сьогодні ж все це міститься в невеликій коробці. Навіть найпростіша домашня студія в 90-х виглядала зовсім інакше, ніж сьогодні. Я маю подякувати моєму дорогому другові Сему Ханбалі, який вперше познайомив мене з власною студією у Фулгемі і показав мені магію музичного продакшну. Кумедно, але перший спільний запис ми з Семом зробили лише у 2024 році, лише після 30 років знайомства (Musumeci & Sam H3 «7LL» на лейблі Somethingnu). А як ти починав? Яким був твій досвід?

AIKON: Ого, яка фантастична історія! Не можу уявити, що в момент, коли я тільки народився, ти вже робив свої власні треки. Уявляю, як складно було з програмним забезпеченням та аналоговими інструментами в ті роки. Щодо моєї історії, то вона почалася десь у 2007 році, коли мені було 14. Першою електронною музикою, яку я почув, були записи на дисках діджеїв з відомого тоді в Україні музичного фестивалю Казантип. Старший брат мого друга дав мені послухати один з таких сетів, і я закохався в цю музику, вона підкорила мое серце.

Я вмовив батьків підключити мій комп’ютер до домашнього інтернету і почав завантажувати все програмне забезпечення, яке міг знайти. Спочатку я міксував треки тільки в Traktor і Virtual DJ. У віці 15 років я почав працювати діджеєм в одному з клубів рідного міста. Пам’ятаю, що перші деки, на яких я почав діджеїти, були фірми American DJ. Впевнений, ти теж колись грав на таких. Втім, незабаром я зрозумів, що хочу створювати власні треки, а не просто міксувати чужі, і тоді я познайомився з FL Studio, а в 2011 році мій перший трек під псевдонімом Nekliff побачив світ. Це була суміш класичного хаусу та прогресив-хаусу. У той час я надихався такими артистами, як Eric Prydz, Steve Angello, Mark Knight.

Мені цікаво дізнатися більше про твій процес написання музики. Який софт ти використовуєш? Які монітори, синтезатори є твоїми улюбленими?

Musumeci: Після багатьох років роботи виключно в аналоговому форматі, у 2012 році я продав всю техніку, яку зібрав за цей час, і скоротив свою студію до комп’ютера, 3-октавної міді-клавіатури, передпідсилювача і двох моніторів. Є кілька причин для цього вибору, і всі вони особисті, не технічного чи стилістичного характеру. Спочатку я думав, що куплю все заново, але потім зрозумів, що можу адаптувати свої знання до цього нового обладнання, і що в кінцевому підсумку я можу отримати прийнятні результати, використовуючи справжню студію на етапі зведення та пост-продакшну. Сьогодні я продовжую працювати так само, пишу пісні за допомогою Logic X, який вважаю універсальним (поєднує в собі чудовий аудіоменеджмент з відмінним MIDI-інтерфейсом) і відповідним моїм запитам як композитора. У мене немає улюблених плагінів, але точкою відліку залишаються машини, на яких я виріс, тому я люблю Arturia і їхні емуляції всієї класики. У процесі написання пісні я, безумовно, звертаю увагу на звуки, але мій фокус більше на емоціях і вібраціях, якими я хочу поділитися. Мій метод роботи дуже інстинктивний. Коли я відчуваю, що маю, що сказати, я сідаю перед клавіатурою, вибираю плагін, який, як я знаю, має специфічну характеристику, здатну передати ці відчуття, і дозволяю музиці текти.

Це звучить трохи містично, але я не знаю, як визначити музику інакше, ніж природне вираження себе через звуки. Зрештою, створювати музику — це як говорити; чим багатший ваш словниковий запас, тим більш природньо і зрозуміло ви виражаєте себе.

Говорячи про цю конкретну тему, мушу сказати, що я захоплююся точністю твого вибору звуків і дуже ефективним способом їх поєднання, що робить твою музику цікавою з точки зору саунд-дизайну та музичної композиції. Чи є у тебе якась рутина, якої ти дотримуєшся, щоб досягти таких результатів?

AIKON: Ха, ми з тобою в чомусь схожі. Я також не використовую аналогові інструменти, за винятком кількох синтезаторів. Мій підхід також дуже простий. Коли я надихаюся чимось — а особливо багато натхнення я відчуваю після туру — я вмикаю свою FL Studio і просто починаю творити грув на рівні ритму і басу. Це базові речі, з яких я завжди починаю писати треки. Хоча раніше все було інакше. Мені подобалося починати треки з мелодій, проте в якийсь момент я зіткнувся з тим, що мої треки не так добре працюють на танцполі. Так, вони були цікавими з точки зору мелодій та ідей, але кік і бас були не достатньо потужними. І тоді я вирішив спробувати інший підхід, щоб моя концентрація не розсіювалася після довгої роботи над мелодіями. Тож протягом останніх 5 років я починаю треки з написання ритму та басу. Можливо, це все в моїй голові, і інший саунд-продюсер посміявся би наді мною, але мені зручніше, коли я відчуваю, як круто звучать разом кік і бас, це надихає мене зробити круту мелодію. Саме тому я пропагую цей підхід своїм учням на майстер-класах та індивідуальних заняттях. Що стосується моїх наборів плагінів, то я великий шанувальник плагінів UAD, Arturia, U-he, FabFilter і Waves. Я згоден з тобою, що Arturia крута своїм багатим вибором емуляторів аналогових синтезаторів і якісним звуком.

Я також люблю Diva & Hive за те, що вони створюють сильні басові лінії або ліди, наприклад. Я сам зводжу всі свої роботи, а іноді можу і мастеринг зробити. І мені здається, сучасні технології дійшли до того рівня, коли для того, щоб зробити якісний трек, не потрібно багато дорогого обладнання та нашпигованої студійної кімнати. Все в наших головах, досвід, знання і наявність софту можуть зробити все, що потрібно саундпродюсеру в наші дні. Так, я люблю хороший звук і тому використовую преміум-монітори Neumann та інші якісні речі, але все ж таки це далеко не суперпрофесійна студія. Та я вважаю, що якщо це дає результат, то такий підхід має місце бути.

AIKON: Всім відомо, що Італія — світова столиця смачної їжі. Які твої улюблені страви з італійської кухні? І чи пробував ти якісь українські страви? Взагалі, любиш готувати?

Musumeci: В італійській кухні я люблю різноманітність і креативність. Кожен регіон нашої країни має своє традиційне меню. Деякі страви з нього встигли стати добре відомими в усьому світі. Я не зовсім шеф-кухар, я ледве можу приготувати пасту, але я думаю, що їжа виражає важливу частину культури суспільства.

Взагалі я люблю просту їжу, люблю домашній хліб з оливковою олією з мого саду, це фактично мій сніданок майже щоранку, коли я вдома, і ніщо не може зрівнятися з простою пастою з томатами і сиром, якщо томатний соус зроблений правильно. Я багато разів відвідував Україну, але завжди на короткий час, і, чесно кажучи, у мене ще не було можливості по-справжньому познайомитися з вашою кухнею. Можливо, наступного разу. Сподіваюся, скоро!

А які твої улюблені страви?

AIKON: У мене напевно неправильний стереотип, я завжди думав, що кожен італієць вміє готувати піцу і пасту. Я любив пекти піцу в дитинстві, але наші інгредієнти були трохи інші, ми клали туди все, що було в холодильнику. І це було надзвичайно смачно. Але я думаю, що італійці обурилися би, побачивши асортимент начинок в українській домашній піці (ред. — сміється). Що стосується моїх улюблених страв, то звичайно, номер один — це борщ і вареники з вишнями. Це національні українські страви, які я можу їсти кілька разів на день, тому сподіваюся, що прийде час і я пригощу тебе цією смакотою, коли ти приїдеш з виступом в Україну. З італійських страв я люблю пасту болоньєзе і лазанью. Коли я приїжджаю в Італію, то завжди шукаю місця, де ці страви готують найкраще.

Я пам’ятаю нашу першу зустріч у Києві і знаю, що ти не раз виступав в Україні. Цікаво, як би ти охарактеризував українську клубну культуру, публіку та гостинність?

Musumeci: У мене залишились приємні спогади про мої візити до Києва, я завжди відчував там тепло і гостинність. Я не можу розповісти про клубну культуру в Україні, оскільки грав переважно на заходах, які проводились не у клубах. Але я багато чув про K41. Сподіваюся, в майбутньому я зможу пограти там.

Musumeci: Я знаю, що ти грав в Римі в клубі Sanctuary кілька разів. Освальдо і Габріеле дуже приємні люди, я фанат їхнього проєкту Three Less One. Останнього разу я грав у Sanctuary бек-ту-бек з Dodi Palese, а вони відкривали цю вечірку. Завжди приємно слухати хороших діджеїв, які вміють зробити правильний розігрів за рахунок крутого селекшену та ідеальної драматургії сету. Які враження у тебе залишились від Риму? Взагалі, чи є у тебе улюблений клуб, де ти більш за все любиш грати? Або хотів би виступити?

AIKON: Так, мені дуже подобається виступати в Римі, команда Sanctuary робить свою роботу на високому рівні. Для мене це особливе місце і я дуже люблю своїх італійських шанувальників. Тому дуже хочу виступити в їхній новій літній резиденції.

Розкажу трохи про Україну. Виступивши в більш ніж 23 країнах світу, я зрозумів, що наша клубна культура дуже сильна. Тут є багатий вибір клубів і чимало привозів іноземних артистів. Я не дуже добре знаю українську андеграундну культуру, оскільки стиль музики, яку я роблю, трохи відрізняється, але я точно знаю, що такі клуби, як K41 і Closer, знають в усьому світі. Особисто мені завжди подобалися заходи, які робили українські команди, такі як Qievdance, Decadance House і The Room.

Скажи, який свій трек ти міг би назвати переломним у твоїй музичній кар'єрі?

Musumeci: За останні 10 років я випустив понад 200 треків, як оригінальних, так і реміксів, але, безумовно, «VI» був ключовим з усіх боків. Я випустив його в 2014 році на лейблі Engrave Ltd. і думаю, що це все ще мій найпопулярніший запис. Він привернув увагу багатьох діджеїв і відкрив мені дорогу до міжнародних турів і великих фестивалів. Це не мій особистий фаворит, чесно кажучи, я був дуже близький до того, щоб навіть не випускати його. В цьому сенсі я маю подякувати Доді Палезе (моєму партнеру в Engrave Ltd.), який підштовхнув мене включити його до альбому «Gemini Project», а також Крістіану Аме та Соломуну за їхню величезну підтримку. З цього досвіду я виніс урок: ніколи не судити власну музику і просто відпускати її. Я знаю багато авторів, які завжди незадоволені своєю музикою. Чи відчуваєш ти подібні почуття, коли працюєш над треками? І якщо так, то як ти з ними справляєшся?

AIKON: Цікава історія! Я знаю цю композицію, в ній дійсно класне арпеджіо, що одразу запам’ятовується. Я також люблю твій трек «Pawn Storm», дуже крутий!

Так, у мене теж є така проблема: деякі з творів, які мені зовсім не подобаються, які я навіть не хотів випускати — врешті-решт подобаються людям. У мене була історія з одним з перших треків, який я зробив для проєкту AIKON. Я довго не міг вирішити, випускати його чи ні, тому що він був у стилі брейкбіт, що для мене доволі нетипово. Я просто відправив його на лейбл Соломуна Dіynamic і забув про нього, а через три місяці отримав лист у відповідь про те, що Solomun хоче опублікувати мій трек. Я був дуже здивований. В результаті він набув великої популярності в усьому світі, його навіть грав Піт Тонг у своєму радіошоу на BBC Radio 1, а нещодавно відомий боснійський кінорежисер Даніс Танович, який отримав «Оскар» у 2002 році, взяв цей трек у свій телесеріал в якості саундтреку.

Тож тепер у мене завжди є вузьке коло друзів, в яких я завжди питаю думку, коли сумніваюся в чомусь щодо власної музики.

Я зараз стою на порозі створення власного лейблу. Можеш дати мені кілька порад як людина, що має досвід у цій справі?

Musumeci: Заснування лейблу — це важлива віха. Я завжди сприймав це як простір для демонстрації мого особистого музичного смаку, а також як інструмент представлення свіжих звуків і молодих виконавців широкій аудиторії. Для мене він слугує віддушиною, і я вважаю, що саме так до нього слід відноситись. Лейбл вимагає величезної відданості та чіткого бачення в його основі.

Одне з фундаментальних питань, яке варто поставити перед запуском, особливо з огляду на величезну кількість існуючих лейблів, звучить так: «Навіщо світу потрібен ще один?». Відповідь на це питання є наріжним каменем його майбутнього успіху. Чим більш щирою і переконливою є причина, тим вища ймовірність того, що він перетвориться на значущу подорож, здатну розширити горизонти музичної кар'єри.

На додачу до цього, вибір надійного та послідовного дистриб’ютора має вирішальне значення. Солідний дистриб’ютор, який завжди в курсі подій і забезпечує своєчасні виплати, може як створити, так і зруйнувати невеликий незалежний лейбл. Отримання прибутку незалежним лейблом є складним завданням, тому наявність надійного партнера, який допоможе повертати твої інвестиції, є вкрай важливою. Проте існують альтернативні шляхи для незалежної дистрибуції, такі як Bandcamp, що дозволяє встановити більш прямий зв’язок з аудиторією. Однак для нового лейблу такий підхід може бути не найефективнішим на перших порах, оскільки йому бракує налагодженої мережі. Починати з нуля у безмежному океані інтернету доволі складно і це може швидко призвести до розчарування.

Вибір назви, іміджу та загальної концепції також є неймовірно важливим. Для Somethingnu, проєкту, який народився у співпраці з Phunkadelica, ми витратили місяці — можливо, навіть рік — на обдумування назви та логотипу. Ми хотіли не просто створити платформу для випуску музики, ми прагнули побудувати щось, що могло б уособлювати певний стиль життя і потенційно перетворитися на ширший бренд. Це може звучати амбітно, але ми віримо в наповнення наших ідей реальним змістом. Зрештою, успішність визначить сам ринок. Якщо людям подобається те, що ми робимо, це підтвердить, що ми були на правильному шляху. Якщо ні, ми перейдемо до наступної ідеї.

Я бажаю тобі успіхів у твоїх починаннях, і звичайно, не соромся звертатися, якщо вам коли-небудь знадобиться порада чи фідбек.

AIKON: Дякую, Мауро, це дуже корисна інформація. Я спостерігав за твоїм з Phunkadelica новим лейблом, і це дійсно гарний початок. Ідею створення власного лейблу я виношував дуже довго, тому що, як ти сказав, я не хочу робити те, що вже є. Наразі ця ідея вже на фінальній стадії розвитку. І дякую за пропозицію допомоги, я обов’язково звернусь до тебе за порадами.

І останнє запитання від мене. Як думаєш, що чекає на електронну музику в найближчому майбутньому? Які стилі музики можуть бути next big ones після такого сильного хайпу мелодік техно і афро хауса?

Musumeci: На це питання складно відповісти. Хоча це правда, що тенденції іноді можна передбачити, цінність таких прогнозів насправді залежить від того, чи маєте ви рацію, чи ні. Якщо ви вгадуєте правильно, це може бути неймовірно корисно; якщо ні, то це трохи менш корисно.

Тим не менш, у нашій індустрії є люди, які викроїли собі місце, де вони можуть впливати на музичні смаки людей або, принаймні, спрямовувати значну їх частину. Відповідно треба слідкувати за тим, що вони грають у своїх діджей-сетах, бо це може дати цінну інформацію про те, в якому напрямку рухається сцена.

Особисто я не претендую на експертизу в прогнозуванні трендів, і я вважаю за краще прийняти природну еволюцію мого власного музичного смаку. Останнім часом я тяжію до більш грубого стилю хаус-музики і розвиваю глибший інтерес до звуків з «рейвовою» енергією. Цей зсув дуже нагадує мені мої підліткові роки, але я не з тих, хто піддається ностальгії. Я завжди намагаюся уникати простого відтворення застарілих стереотипів або варіацій формул, з якими я вже стикався. Тим не менш, я маю певну пристрасть до музичних відсилань і цитат — в них є щось таке, що резонує зі мною. І як би я не розвивався, в моєму серці завжди буде особливе місце для диско, жанру, який я ніколи не зможу цілком залишити позаду.

Дивлячись на шлях, який ти вже пройшов, яку наступну музичну главу ти хотів би написати?

AIKON: Так, я багато в чому з тобою згоден. Останнім часом стає все важче думати про майбутнє і планувати щось. Раніше я дуже цікавився трендами, стежив за іншими артистами, аналізував, що модно, що ні, але в той же час завжди ловив себе на думці, що як би мені не хотілося щось змінити і підкоритися трендам, я все одно пишу ту музику, яка мені подобається. А такі речі, як почуття, напевно, не можна замінити чи обманути. Тому зараз я просто роблю те, що відчуваю, а наступна глава про мою музику напишеться сама собою.

Дякую тобі за цю щиру розмову, було дуже цікаво. Бажаю успіхів твоїм проєктам і завжди радий тебе чути.

Musumeci: Дякую, Діма, за приємну розмову і бажаю нових перемог!