Прибуття: Nesamovyta

Дебютанти цього року, дует Nesamovyta, стрімко виходять на новий рівень української поп-сцени. Поки радіостанції продовжують обирати вже звичні хіти від Jerry Heil або DOROFEEVA, а гучні імена на кшталт TVORCHI продовжують випускати гіперболізовані треки, Nesamovyta, мов таємний проросток з київських спалень, демонструють нове обличчя поп-музики. Їхня музика — це результат пошуку, технічної винахідливості та натхнення західними модерновими релізами, які ретельно розкривають глибину їх таланту.

Перший прорив: Літаки

У лютому 2024 року дует вразив слухачів своїм дебютним синглом «Літаки». Це меланхолійний, майстерно зроблений трек, що нагадує про вічні хіти, такі як легендарна «1944» від Джамали. Вокал фронтвумен Альони Черненко сповнений наївної романтики, яка зачаровує і переносить слухача у спогади про поп-хіти 2000-х.

Грайливий ту-степ і тріумфальна «Не Забереш»

Літній сингл «Не Забереш» став ідеальним доповненням до їхньої колекції, з його грайливими ритмами ту-степу та атмосферою, яка нагадує кращі моменти з Artful Dodger і «Summer Jam». Це пісня, яку хочеться слухати на касетному програвачі, знову і знову насолоджуючись її легкістю та чарівністю.

Сум і глибина «Сон»

Нещодавній реліз «Сон» показує інший, більш трагічний бік Nesamovyta. Ця пісня, з мелодією, що відлунює народні мотиви, переносить слухача в емоційний вир, огорнутий знайомим вже uk-oriented саундом, за який відповідає відомий продюсер Tim Walche.

За мотивами останнього релізу ми поговорили з Альоною Nesamovyta в рамках нової рубрики Прибуття, що розказує про потенційних next big ones української сцени.

Mixmag: Випадковостей не буває. Коли перша ж пісня нового проєкту чіпляє з перших секунд — за цим точно стоїть великий досвід у музиці. Розкажи, чим ти займалася ще до появи Nesamovyta?

Nesamovyta: Так, поява цього проєкту — це результат великої роботи над помилками. У період 2016–2018 я мала проєкт Helena спільно з Midnight Daddies — це Дмитро Димов та Нікіта Гончаренко. Ми тоді робили future bass/future house з (увага!) вокалом українською. Як то кажуть, ми були там, коли це ще не стало мейнстрімом. Нас брали в ротацію на радіостанціях, хвалили за класні ідеї українською мовою, бо тоді був сильний дефіцит такого контенту.

Проєкт Helena закрився через початок моєї співпраці з командою Cyborgs, які займаються створенням семпл-паків. Я побачила в цій роботі можливість для розвитку себе як музикантки та вокалістки і дійсно сильно виросла, створюючи різноманітний вокальний контент для саундпродюсерів. За цей період я записала понад сотню семпл-паків.

Паралельно з цим у мене був повністю англомовний проєкт, який і досі приносить мені понад 200 тисяч стрімів на місяць у Spotify, хоча я вже рік не випускала нічого нового під цим іменем. Я не хочу розголошувати назву цього проєкту, бо не вважаю його успішним або показовим. Він для мене наче чернетка перед створенням Nesamovyta. Цей проєкт дав мені багато досвіду і знайомств з саундпродюсерами різного рівня з різних країн. Саме завдяки цьому проєкту я познайомилася з Артемом Васильчуком (Tim Walche), який спонукав мене створити Nesamovyta.

Я завжди кажу і неодноразово повторюю, що Nesamovyta — це не тільки я. Це дует: вокалістка + саундпродюсер. Як, наприклад, ONUKA — це не тільки Ната, а ще й Євген Філатов.

Mixmag: Ти відверто висловлюєш свої думки про музику в своєму Instagram. Наприклад, говориш про те, що не так із сучасною українською музикою. Поговоримо про це?

Nesamovyta: Наша сцена зараз — це як малюк, який уже вміє ходити, але все ще іноді падає. Щоб упевнено стояти на своїх двох, йому ще потрібно пройти низку музичних змін. І ці зміни мають стосуватися не тільки контент-мейкерів, але й слухачів, які мають бути готові до чогось нового. Ми, як нація, занадто багато хейтимо один одного; ми дуже вимогливі до інших, до себе і до всього того, що створюємо. Тому, якщо сцена — це малюк, то наш слухач — це дуже строгі мама й тато, які вимагають від нас робити краще, але не кажуть як. Ти маєш здогадатися сам.

Ви питаєте, що саме мене не влаштовує в нашій сцені? Я говоритиму конкретно про нових артистів, які з’явилися після повномасштабного вторгнення, а не про тих, хто вже давно в грі. Коли я щотижня заходжу в новинки п’ятниці, перше, що помічаю — це якість звучання: 7 із 10 треків ріжуть вуха поганим зведенням. Ще одне часте явище — це відвертий байт на російських артистів. Замість того, щоб створювати щось своє, нове, унікальне, наші артисти копіюють контент із боліт. Це не додає жодної ідентичності, і мені сумно, коли я це бачу. Але водночас я відкриваю для себе крутих виконавців, яким просто не вистачає бюджету, хоча потенціал у них величезний.

Нам є куди прагнути, але ми багато втратили себе в музиці, розпилюючи зусилля на неправильні орієнтири, і занадто пізно це зрозуміли. Тепер у нас є лише голий фундамент, і ми щодня відбудовуємо наш шоу-бізнес із нуля. Але мені подобається те, в якій атмосфері й взаємодії перебувають артисти між собою. Є така тепла злагода й підтримка, яка не може не радувати. Ми намагаємось хоча б усередині нашої тусовки не завдавати один одному болю, а навпаки, бережливо ставитись до того, що створюємо, бо кожен розуміє, як важко зараз дається творча робота: ментально, фізично, фінансово, духовно.

Mixmag: Який твій власний план, щоб змінити українську поп-музику на краще?

Nesamovyta: Мій план полягає в тому, що я, як музикантка, знаю: поп-музика — це великий казан із мішаниною стилів, і ми з Артемом цим користуємось, як можемо. Сьогодні ми більше йдемо в герідж, а завтра… дізнаєтеся згодом! Я обіцяю, що ми будемо дивувати. Наша мета — показати, як можна з різних боків підійти до поп-музики, при цьому не копіюючи відомих артистів.

Mixmag: Герідж, ту-степ… чи бачиш ти потенціал в uk-жанрах на українській сцені?

Nesamovyta: Цього року ми почали з uk-саунду, бо нам здалося, що він може бути свіжим і цікавим для українського слухача. Ми не зустрічали прикладів крутого використання саме цього груву. Ще на початку ми розуміли, що це не буде довга історія і вона закінчиться буквально через кілька треків. Це певний етап, і ми не плануємо зациклюватися на uk-саунді надалі. Я голодна на нові образи в музиці та текстах.

У цілому, я думаю, що чистий uk-саунд в Україні навряд чи приживеться, але як суміш із поп-музикою — цілком реально! Я вже чула кілька нових релізів, де також присутній uk-грув.

Mixmag: Який твій творчий метод?

Nesamovyta: Я намагаюся відтворювати певну суміш емоцій і образів. Я читаю багато художньої літератури, це допомагає розвивати абстрактне мислення. Я граюся з асоціаціями та вимальовую навколо емоції цілу історію. Я уявляю персонажів, які могли б існувати в цій історії. Кожна пісня для мене — це новий світ, який я будую. А слова — це лише відображення того, наскільки добре я продумала цей світ. Якщо ви від мене почуєте максимально клішовані рядки — знайте, я не старалася. Тим не менш, зараз я опановую мистецтво писати про складні речі простими словами. Виявилося, що це складніше, ніж апелювати до складних понять і роздумів про сенс існування.

Коли ти хочеш сказати “я тебе кохаю”, але зробити це по-новому — ось тут починається справжній челлендж. Ти мусиш переосмислити все, що для тебе означає “кохання”, і розповісти таку історію, у якій слухач впізнає себе і подумає: «Чому я до цього сам не прийшов раніше? Це ж ось воно лежало на поверхні, а я був сліпим».

Mixmag: Яка музика тебе надихає?

Nesamovyta: Електроніка з сумішшю джазу, прогресів. Ця музика складна для пересічного слухача. Це як абстракція в образотворчому мистецтві. Я б це назвала музикою для музикантів, оскільки її складно аналізувати, вона в моментах може бути непередбачуваною - саме це мене і чіпляє. Я Jacob Collier, Sampha, Jordan Rakei, Hiatus Kaiyote. Це та музика, яку я слухаю щоб насолодитись, здивуватись, відчути, качнутись і зробити лице типу "як вони це роблять?".

Mixmag: Розкажи про останній сингл «Сон». Вона напрочуд сумна, порівняно з іншими вашими піснями.

Nesamovyta: Коли ми з Артемом писали «Сон», то дуже сильно залипли в дроп: прослуховували його десятки разів і кайфували кожен раз, як перший. Найдивовижніше в цій пісні для мене те, що ми змогли передати відчуття без допомоги слів. Кожен, хто слухає цю пісню, відчуває, що вона за собою несе. І мені навіть не потрібно розказувати, про що вона. Я її писала в період свого життя, коли була в ментальній ямі. Багато людей досі продовжують з цим стикатись через війну. Як би наша психіка не звикала до того, що відбувається навколо - це залишає шрами на нас. Світ не чорно-білий, ми продовжуємо посміхатися, кохати, радіти, щось будувати, щось ламати, сподіватися і жити, але всупереч обставинам і завдяки людям - Героям з великої літери, які дають нам цю змогу. Це жага до життя з присмаком нестерпного болю.

Я б дуже хотіла ніколи не писати цю пісню, але люди, які її послухали, пишуть мені, що це саме той стан, який вони відчувають зараз. Думаю, мета цієї пісні - це месседж, де я мала б сказати, що ви не самі, нас таких багато і це нормально відчувати те, що ви відчуваєте. Я хочу обійняти кожну людину, якій відгукується наповнення треку "Сон". Я знаю як це важко боротися із самим собою кожен день.

Mixmag: Дякуємо за відверту розмову! Успіхів тобі та твоїй команді.

Nesamovyta: Дякую вам! Сподіваюсь, що ми ще неодноразово здивуємо наших слухачів!