Меню
Головна Останні Новини Меню
ДОСВІД

Досвід: Jeff Mills

Більш ніж діджей, більш ніж продюсер, більш ніж музикант

  • Текст та переклад: Максим Проскурня
  • 27 February 2024

Існує небагато прикладів артистів, які змогли побудувати довготривалу успішну кар'єру на електронній сцені, постійно виходячи за рамки жанру в якому їх вважають іконою.

Jeff Mills (далі — Джефф Міллз) розпочав свій шлях у 1980-х на радіостанції WJLB в рідному Детройті як інкогніто діджей на ім'я The Wizard. Паралельно він почав писати власну музику і вже 1989-му разом з 'Mad' Mike Banks та Robert Hood (далі — Роберт Худ) створив легендарний Детройтський гурт Underground Resistance. Залишивши UR у 1991-му, Міллз зайнявся соло кар'єрою, постійно гастролюючи світом від Нью-Йорку до Берліну (де був резидентом клубу Tresor). Вже у 1992, Міллз разом з Робертом Худом створюють лейбл Axis Records, де за весь час існування вийшло багато знакових техно-релізів.

Джефф Міллз з дитинства був великим шанувальником Sci-Fi — від коміксів, книжок та фільмів до реального вивчення робіт науковців. Він фактично побудував свою музичну кар'єру на футуризмі, що дозволило вийти за рамки техно та експериментувати з мистецтвом, наукою та кіно, де він зміг розкрити свій потенціал як композитор, продюсер та режисер.

Зараз Міллз продовжує активно гастролювати, працювати над арт-проєктами та експериментувати з електронними та «живими» жанрами музики, підтримуючи статус візіонера. Ми зібрали цитати з інтерв'ю різних часів, які відображають його підхід до творчості та життя, та спонукають подивитись на звичні речі під іншим кутом.


– by Frank Broughton, DJ History, 2005

Мій перший справжній виступ відбувся завдяки старшому брату, який до одруження теж діджеїв. Він працював з групою старших музикантів і направив мене до них. У той час я знав різні прийоми з хіп-хопу, але не знав теорії: як читати танцпол, як крокувати натовпом. Ці старші діджеї навчили мене.

Щовівторка я пробирався через чорний хід, бо був занадто малий, щоб заходити через загальний. Я постійно знаходився біля діджеїв й мені дозволяли грати час від часу. Потроху вдосконалившись, мені давали грати довше, допоки я не став грати усю ніч. Саме там, в клубі «Lady» я навчився грати по-справжньому. Моя репутація зростала, я подорослішав, у мене було більше гігів і таким чином почав отримувати власні резиденції. Звідти я пішов на радіо.

Я настільки захопився ідеєю програмування драм машин, що буквально почав створювати власні композиції та просто грати їх у міксі. Раніше я належав до індастріал-техно гурту під назвою Final Cut. На радіо я вдосконалився настільки, що міг зібрати альбом.

– by Lauren Martin, Vice, 2014

Більшість техно діджеїв мого покоління (включно зі мною) спочатку були музикантами, тому зберегли багато творчого менталітету в діджеїнгу. Деякі з нас сприймали діджеінг як потребу передавати почуття так само як і розважати людей. Якщо ви можете танцювати, це чудово, це бонус, але музика повинна розповідати історію, просвітлювати її слухачів.

Я займаюся діджеїнгом вже понад 30 років, і бачу, що люди танцюють набагато, набагато менше, ніж раніше. Що я маю на увазі під танцем – це коли хтось може по-справжньому відчути зв’язок з музикою, та почати транслювати це через рухи свого тіла. Я бачив, як це поступово звелося до того, що люди просто стоять і рухають руками, як у хіп-хопі. Зрештою, мушу припустити, що техно просто слухатимуть, без танцю.

– by Danny Turner, Future Music, 2022

Музична індустрія робить помилку, винагороджуючи артистів і людей, які відтворюють ідеї інших й не приділяє достатньої уваги інноваторам.

Якщо ви схожі на Елвіса Преслі, це добре, тому що ви схожі на людину, яка була популярною й зможете мати профіт. Навіщо наполегливо працювати, щоб створити щось нове, якщо все, що мені потрібно зробити, це звучати як DJ Pierre, Carl Craig або Underground Resistance й отримати за це похвалу? Ось, де цінності сьогодення, думаю, що ми всі рухаємося в неправильному напрямку.

Моя порада електронним музикантам — виберіть один синт, машину, і спробуйте створити щось, чого ви раніше не робили. Спробуйте зробити щось інше й подивитися куди це вас може привести.

– by Michael McKinney, Passion of the Weiss, 2022

Мене найбільше мотивує те, що людське життя, навіть з добрим здоров’ям, коротке. І що, коли справа доходить до творчості, має бути певний рівень терміновості, щоб виділити та втілити бачення чи ідею, щоб передати її іншим. Час і його відсутність — ось що підживлює пристрасть.

Коли я дивлюся на інші форми мистецтва, я зазвичай дивлюся на те, як час і енергія розподіляються та використовуються, але не обов’язково на те, як це сприймається глядачем чи аудиторією. Я хочу дослідити творчу пропозицію, а потім повернутися до того, що я роблю, щоб побачити, як деякі з цих ідей можна застосувати. У процесі зазвичай натрапляю на щось цікаве.

– by James Keith, Complex, 2016

[TR-909] для мене машина цього часу. В якийсь момент я відкрию щось інше, але на даному етапі все ще досліджую можливості інструменту та як його можна інтегрувати в сетап. Ця драм машина дозволяє зробити час більш особливим, роблячи речі, які відображають цей момент. Я також шукаю інші інструменти, які б дозволили мені зробити щось подібне, але мали б ще більше можливостей. Якби хтось створив машину, що поєднує в собі плеєр, драм-машину, клавіатуру та синтезатор, це була б найкраща машина. Коли діджей або музикант зможуть мати більше контролю, тоді все кардинально зміниться для танцювальної музики.

Коли ви бачите, як хтось б’є по чомусь або натискає клавіші, аудиторія може розпізнати це та відреагувати. Я думаю, що цього не вистачає електронній музиці. Глядачі не бачать, що робить діджей. Ви бачите людину, але насправді не знаєте, що вона робить. Ви не знаєте, як вони генерують звуки. Я думаю, що якби аудиторія могла бачити більше, якби обладнання могло бути більш «акустичним», це створило б інший досвід. На цей час ми можемо цього тільки бажати.

– by Emma Robertson, The Talks

Раніше в моїй кар’єрі, наприкінці вісімдесятих і на початку дев’яностих, я був дуже стурбований спробами досягти певного статусу. Я був переконаний, що мене мають прийняти всі. Згодом я зрозумів, що через те, звідки я, хто я, у мене не буде таких же шансів, як у інших, тому просто вирішив, що більше не буду витрачати час на це. Я залишив ці перегони і почав працювати над речами, які, на мою думку, були важливішими, які б говорили з моєю аудиторією на іншому рівні. Так почав працювати з кіно.

– by Aaron Gonsher, RedBull Music Academy, 2017

Я почав писати музику трохи інакше, ніж більшість, тому що у мене справді була мета. Коли ще працював на радіо, мені не вистарчало «іншої» музики, тож вирішив спробувати її зробити сам. Я був музикантом протягом усієї юності, але ніколи не «намагався» створити трек, це прийшло природньо.. Була мета, потрібно було мати певний тип музики, щоб змусити людей думати, ніби ці треки випущені великими лейблами. Я дуже багато працював, намагався швидко вдосконалюватися, зробити так, щоб все виглядало професійно.

Для кожного альбому, який я коли-небудь випускав роблю дослідження. Проєкт — це 80% дослідження, 20% музика та інтерпретація концепції. Це те, що я роблю більшість часу. У більшості випадків у мене не йде багато часу, щоб створити музику, тому що після дослідження точно знаю, що потрібно зробити. Я йду в студію, мені потрібно всього кілька днів, щоб зробити альбом.

– by Conor McCafrey, Moo Kid Music, 2020

Знаєте, я не боюся робити помилки. Я не машина, а людина, яка грає для інших людей. Знаєш, у мене є перевага. Якби я був машиною, яка намагалася звучати більш схоже на людину, це було б інакше. Тож так, очікую лояльності та розуміння від аудиторії. На кшталт: «ОК, він зробив помилку, але він збирається оговтатися, і коли він це зробить, це, можливо, змусить нас забути, що він щойно облажався».

– by Derek Walmsley, The Wire, 2009

З того, що я бачив, припускаю, багато діджеїв і продюсерів не створюють музику на весь потенціал, який є у слухача. Іншими словами, вони не використовують креативні потужності на максимум, тому що вважають, що люди цього не зрозуміють, що аудиторія недостатньо розумна. Таким чином, вони тримаються простих послідовностей, простих структур, тому що їх легше перекладати. Навіть я робив це багато-багато років, із середини 90-х, припускав, що, спрощуючи музику, ти можеш зачепити більшу кількість людей. Проте потім зрозумів, що ми всі розумні істоти, тому немає жодних причин, чому ми повинні занижувати себе та не докладати всіх зусиль, щоб створювати та доносити музику, якою ми її бачимо. Тому це стало для мене на кшталт мантри, яку я використовую перед тим, як сісти за нову композицію.

– by Joe Muggs, Mixmag, 2019

Можливо, технології нас поглинуть. Думаю, що до середини 2030-х років ми зможемо побачити плоди синтезу різних речей, людей, ідей. Апаратне забезпечення зникне, і ми зможемо отримати до нього доступ будь-де. Зміняться і причини, чому ми слухаємо музику. Зараз більшість із нас це робить для розваги, комфорту, спогадів. Ймовірно, прийде час, коли ми зможемо слухати музику з інших причин, тому що це відчуття робитиме нас здоровішими, або дасть інформацію про те, чого ми просто ще не знали.

Наступна сторінка
Завантаження…
Завантаження…