Golden Bug видав сіквел свого відомого альбому Piscolabis

Минулого року французький музикант Golden Bug грав на вечірці під назвою We Are Weatherall в Барселоні. Нескладно здогадатися, що вечірка була присвячена продюсеру-візіонеру Ендрю Ведероллу, який був зображений на афіші в образі святого. Занадто? Анітрохи! Для Golden Bug, його співвітчизників Le Marais, Joakim, The Pilotwings чи Rubin Steiner; для The Emperor Machine, Bottin, Red Axes, Khidja, The Juan Maclean та багатьох інших зірок сучасної електронної сцени, Ведеролл — це справжній пророк.

В той час, як ще один новатор диско Бернард Фівр (Black Devil Disco Club) наприкінці 70-х розкрив темну диявольську природу жанру, Ведеролл першим уявив собі диско як тріпову музику. Не транс, не техно, а саме диско. Ендрю власноруч збудував мости від Мородерівського синт-диско до німецької kosmische Musik (тут було просто — спільна естетика), потім до краут-року, а далі до дабу та психоделік-року.

Певним чином саме цей винахід і врятував синт-диско, яке на той момент було вже надто передбачуваним, одноманітним та, врешті-решт, доведеним до абсурду комерційним італо. Ведеролл став для всієї диско-культури кимось на кшталт Алана Мура в DC Comics. Він взяв поверхневий, розважальний жанр та додав йому езотеричної глибини, спектру емоцій, творчої непередбачуваності та, врешті-решт, солідності.

Ведеролл помер у 2020 році від важкого захворювання легень. Та сьогодні його справу продовжують інші. У цьому таймлайні Golden Bug робить це найкраще. Два роки тому французький музикант видав свій уже четвертий і найкращий альбом Piscolabis. Цей альбом ніби сумував усі ті доробки та ідеї, які Golden Bug втілював протягом тривалої кар’єри, починаючи від клаб-фанку для Gomma Records у 2007 році.

Привид Ведеролла, звісно, вітав над Piscolabis, але його тінь була не надто густою. На той час Golden Bug набув суттєвого творчого масштабу та самобутності, тож сміливо рушив далі — на нові, ще невивчені музичні території. Тема подорожі/пригоди/тріпу є ключовим лейтмотивом Piscolabis. Але ця подорож дуже дивна — вона нагадує «Сади Едена» Мебіуса. Ніколи не знаєш, що буде далі: космічний вестерн, тріп до Японії, вечірка роботів чи пустельний міраж.

Piscolabis став маленькою революцією всередині жанру. Це альбом-діамант у колекції будь-якого дігера. Тим більш радісною стала новина про те, що Golden Bug планує сиквел. Нарешті, днями на Bandcamp та в стрімінгах з’явився Piscolabis II… і він ще кращий за попередника!

Ключові герої з першої частини — на своїх місцях. Ліо зі спейс-рок гурту The Limiñanas знову збагачує аранжування гітарними пасажами. Цього разу вони більш жорсткі, різкі та брудні, що дуже пасує новій музиці Golden Bug. Тут також знову співає японська мульти-артистка Vega Voga — кінематографічний психоделік-бенгер Hi No Tori. На Piscolabis II повертається і вокалістка Phoebe Coco, з якою Golden Bug працював ще на третьому альбомі Vibrations Métalliques. Саме мадам Коко співає в Red Wolf — можливо, найкращому номері в кар’єрі Golden Bug. Чудове поєднання альтернативного року та електроніки! Наче Трент Резнор зробив кавер на Кріса Айзека для титрів нового фільму Девіда Фінчера.

Втім, наодинці з собою Golden Bug не менш весело. Суто інструментальні номери приємно вражають. Особливо Boomerang — наче VR у тропічних джунглях; багатошаровий псай-даб у кращих традиціях Strange Cargo Вільяма Орбіта.

Нарешті, Autobahn за участі Ruben Kielmannsegge — екстремально сповільнене електро з вокодером, у яке Golden Bug примудрився закласти хітовий потенціал. Власне, це на Piscolabis II найголовніше — автор не грає мускулами перед слухачем; він щиро бавиться з жанрами та відсилками, додаючи іронії та міксуючи майже несумісне. Така буйна еклектика дається йому з легкістю, як і має бути у визнаного майстра на піку форми.