Інтерв'ю: Giorgio Fazio

Джорджіо Фаціо — електронний продюсер, діджитал-артист та креативний директор з італійським корінням, який вже багато років мешкає у Швейцарії. Його творчий шлях почався у далеких 90-х, коли він відкривав для себе інтернет і створював перші сайти, а згодом — працював над візуальними концепціями для брендів та артистів. Сьогодні Джорджіо будує екосистеми, де музика, образи і наративи взаємодіють і підсилюють одне одного.

В інтерв’ю для Mixmag Україна він розповів про вплив ранніх онлайн-досвідів, своє бачення ролі ШІ у творчості і роботу над майбутнім альбомом, а також поділився думками про синергію зображення і звуку та хиткість людського уявлення про реальність.

Mixmag: Привіт, Джорджіо! Як справи? Як щодо творчої енергії прямо зараз?

Giorgio: Привіт! Я щойно провів два тижні у відпустці, ближче до природи і в повільнішому ритмі. Це дало мені простір для перезарядки. Зараз моя творча енергія відчувається заземленою, і я готовий рухатися вперед з ясним розумом.

Mixmag: Що надихає тебе останнім часом, в музиці та візуальному мистецтві?

Giorgio: Останнім часом мене надихає все, що по-справжньому чіпляє. В музиці мене приваблюють суворі електронні текстури та емоційні контрасти. У візуальному плані я проводжу багато часу, досліджуючи роботи інших художників і творців в інтернеті. Я виріс і сформувався в діджиталі, тому рісерч — це для мене як дихання. Я вчуся, спостерігаючи, збираючи та вражаючись. Я цікавлюся різними дисциплінами одночасно, від графічного дизайну до моди та технологій, і саме поєднання всього цього продовжує рухати мої ідеї вперед.

Mixmag: Нещодавно ти випустив концептуальний реліз «Nothing But Simulation» і гостьовий мікс на NTS Radio. Доволі продуктивне літо, вітаю! Скажи, що у творчості драйвить тебе найбільше?

Giorgio: Більш за все мене захоплює відчуття, що я починаю формувати свою власну мову. Реліз «Nothing But Simulation» — він не про те, щоб просто випустити музику, він про створення концепції, в яку люди зможуть включитися. Мікс на NTS (дякую, Foodman) дав мені платформу для експериментів з цією ідеєю в режимі реального часу, в ньому я зміг поєднати різні звуки та настрої. Мене надихає можливість перетворити кожен проєкт на окремий світ, де музика, візуальні ефекти та наратив є частиною єдиної концепції.

Mixmag: Проєктом «Nothing But Simulation» ти ставиш глобальне питання: а що, якщо сама реальність є лише симуляцією? Чому для тебе було важливо дослідити цю ідею, і які роздуми ти сподіваєшся спровокувати цим в головах своїх слухачів?

Giorgio: Це мій спосіб розпочати розмову про сприйняття і про те, наскільки крихким може бути наше уявлення про реальність. Я виріс в інтернеті, в просторі, де межа між реальним і цифровим завжди була розмитою, і я хотів передати це відчуття мовою звуку та візуальних ефектів. Для мене було важливо дослідити цю концепцію в художньому плані, тому що музика дозволяє торкнутись таких питань, не потребуючи обов’язкової відповіді. Я сподіваюся, що моя аудиторія замислиться над тим, наскільки наше життя формується певною перспективою, ілюзіями та системами, частиною яких ми є.

Mixmag: Повернемося до твого гостьового міксу для NTS Radio. Як ти підходив до його створення і яку історію чи атмосферу ти хотів передати слухачам через вибір треків?

Giorgio: Цей мікс став для мене особливою подією. Бо NTS — це мій давній орієнтир у справі відкриття інноваційних звуків. Я хотів створити щось на зразок подорожі, яка проходить крізь різні енергії, але завжди зберігає єдину канву. Я хотів створити атмосферу напруги і розрядки, моментів важкості, що контрастують з більш тендітними настроями. Для мене мікс — це не просто підбірка треків, це розповідь історії, в яку слухачі можуть зануритися і інтерпретувати її по-своєму.

Mixmag: Ти є активним юзером інтернету ще з середини 90-х і навіть створив свій перший сайт, коли тобі було близько 11 років. Як, на твою думку, ця рання зацікавленість вплинула на твій підхід до творчості сьогодні? Як у візуальному, так і в музичному плані.

Giorgio: Я досі пам’ятаю звук підключення 56k-модему, той дивний шум, який здавався порталом в інший світ. В той час я був занурений у відеоігри та музику, і одним із моїх перших кроків у створенні бітів було використання Music 2000 на PlayStation. Приблизно в той же період я відкрив для себе перші онлайн-спільноти, які дали мені можливість спілкуватися з людьми за межами моєї спальні та відчувати себе частиною чогось більшого. Це зробило мене трохи іншим від інших дітей того часу, бо хоч я й багато спілкувався у реальному житті, я також багато спілкувався і в мережі. Пізніше мій старший брат познайомив мене з Cubase, і це відкрило цілком новий вимір можливостей. Усі ці досвіди сформували мій підхід до творчості сьогодні.

Mixmag: Твій брат був тим, хто вперше познайомив тебе з музичним продакшеном? Як він вплинув на твій підхід до саунду і чи є уроки з того часу, які ти пам’ятаєш досі?

Giorgio: Так, мій брат Джанлуїджі був тим, хто вперше відкрив мені двері в цей світ. Він познайомив мене з музикою, а потім — з технологіями, що стоять за нею, і це дало мені імпульс заглибитися в цю сферу і зрештою зробити її своєю. Я перейняв від нього не тільки інструменти, а і його підхід до саунду, поєднаний з допитливістю та дисципліною. Ці уроки залишаються зі мною досі. Сьогодні він дуже активний на музичній сцені, пише пісні та виступає з відомими артистами, і хоча ми рухаємося в різних напрямках, його робота продовжує надихати мене.

Mixmag: Перш ніж стати артистом, ти працював креативним директором. Розкажи більше про цей досвід.

Giorgio: Мої перші кроки були ще на початку 2000-х, я тоді працював над графікою і веб-сайтами. У віці 12 років я запустив спільноту, присвячену відеоіграм, і навіть співпрацював з Microsoft під час запуску їхньої першої Xbox та ранніх тестувань Xbox Live. На той час ніхто з тих, з ким я працював, не знав, наскільки я молодий, адже в інтернеті у всіх були лише нікнейми, і вік не мав особливого значення.

У 2009 році, після закінчення школи, я переїхав до Мілана, де працював у Карли Соццані в 10 Corso Como. Це був поворотний момент, який відкрив мені світ моди і дав можливість створити свій перший блог та дослідити фотографію в професійному контексті. Незабаром я почав знімати нічне життя, а в 2010 році сфотографував вечірку «Punk Wear Prada», організовану Наташею Слейтер, PR-менеджером Dolce & Gabbana. Це відкрило мені двері до дуже вільної та креативної спільноти, де я мав можливість зустрічати та фотографувати міжнародних артистів, таких як Азілія Бенкс та Zebra Katz.

З 2010 по 2014 рік я повністю зосередився на фотографії та відео, працюючи між Міланом та Ібіцею. Я співпрацював з такими великими клубами, як Amnesia та Pacha, і знімав безліч артистів: Skrillex, Deadmau5, Tale of Us, Knife Party, Caspa, Zeds Dead та багатьох інших. У той же період я також знімав музичні кліпи, зокрема для таких відомих італійських артистів, як Лаура Паузіні, чия міжнародна кар'єра дозволила мені завоювати набагато ширшу аудиторію.

У 2014 році я переїхав до Швейцарії і почав працювати з підприємцем Ітаном Дженіні, зокрема над проєктами Valuart і Fakewhale. Завдяки цьому я став креативним директором і створював проєкти, що поєднували мистецтво, технології та комунікацію. Цей досвід досі впливає на мою музику, в якій я також поєдную ці компоненти.

Mixmag: Як би ти описав свою загальну художню філософію і як твої різні творчі ролі впливають одна на одну?

Giorgio: Моя художня філософія полягає у створенні екосистем, а не ізольованих творів. Я розглядаю кожен проєкт як можливість побудувати світ, де взаємодіють звук, візуальні ефекти та наратив. Робота креативним директором навчила мене мислити міждисциплінарно, поєднувати ідеї, які можуть здаватися дуже віддаленими, і робити їх частиною однієї історії. Музика — це для мене інтимна річ, але вона все одно має той самий міждисциплінарний підхід. Кожна роль, яку я беру на себе, живить іншу, і мені подобається, що межі між мистецтвом, музикою та комунікацією залишаються рухомими.

Mixmag: Твої треки доволі атмосферні. Коли їх слухаєш, то ніби потрапляєш у сон. Для тебе важлива естетика дрімкору? Якщо так, то що тебе приваблює в цьому стилі?

Giorgio: Я би не сказав, що суворо дотримуюся естетики дрімкору, але відчуття атмосфери, безумовно, важливе в моїй музиці. Мене приваблюють звуки, які працюють подібно спогадам — фрагменти, які є одночасно і знайомими, і далекими. Можливо, це пов’язано з тим, що я провів багато часу в інтернеті, де реальність і уява завжди змішані. Для мене важливіше не вписатися в якийсь стиль, а створити простір, де люди можуть відчувати себе ніби в підвішеному стані, немов прогулюючись у власному сні.

Mixmag: Як ти бачиш діалог між візуальною складовою та звуком у своїй роботі?

Giorgio: Я бачу візуальні елементи та звук як дві сторони однієї мови. Хорошим прикладом є AV-шоу, яке я створив для альбому «VISION» гурту Hunter/Game, прем'єра якого відбулася в EartH у Лондоні разом із Fabric. Hunter/Game — це дует продюсерів, і моя роль полягала в тому, щоб перетворити їхню музику на візуальну розповідь, створивши імерсивне середовище, натхненне їхніми треками. Цей процес підтвердив мені, як звук може генерувати образи, а образи — підсилювати звук. Коли я працюю над власною музикою, я підходжу до цього так само, уявляючи кожен трек як щось кінематографічне, що вже несе в собі власну візуальну історію.

Mixmag: ШІ стає все більш і більш присутнім у музичній індустрії. Деякі люди вбачають у цьому загрозу, інші — потужний новий інструмент. Що ти думаєш з приводу ролі ШІ в музиці? Яким ти бачиш майбутнє цієї технології?

Giorgio: Я намагався застосовувати ШІ від самого початку, не тільки в музиці, але й у візуальних та інших творчих сферах. Для мене це як процес роботи з різними медіа. Я перемикаюся між записом, роботою у DAW, ШІ та іншими інструментами, так само, як художник може малювати, сканувати, друкувати та знову сканувати зображення, щоб вдосконалити його. Це постійний цикл, і найцікавіше те, як кожен крок перетворює матеріал по-новому.

Суть полягає в тому, щоб мати бачення і керувати процесом, поки робота не набуде форми. Я розглядаю ШІ як продовження себе, майже як праву руку. У своїй ролі креативного директора я координую роботу команд, а тут я координую роботу машин. Ви створюєте правильні умови, і мистецтво починає визначати само себе. ШІ не замінює творчість. Він допомагає створювати середовища, де звук і зображення можуть перетворитися на щось більше.

Mixmag: Твій сингл «FUSE» — це реінтерпретація треку Hudson Mohawke. Що тебе привабило в цьому конкретному треку, і як ти досягаєш балансу між вірністю оригінальному звучанню та пошуком власного творчого напрямку, переосмислюючи чужу музику?

Giorgio: Я завжди поважав Хадсона Мохоука за його здатність поєднувати жанри і створювати звуки, які водночас грайливі та потужні. Коли я почув «FUSE», то відразу відчув якийсь зв’язок. У ньому була енергія, яку я захотів зробити більш темною. Я знаходжу баланс природно. Ніколи не намагаюся повторити оригінал. Натомість я слухаю, що він мені дає, а потім переношу це відчуття у свій власний світ, переосмислюючи текстури та атмосферу, поки не відчуваю, що зробив дійсно щось нове.

Mixmag: Якщо казати про продакшн, то на які технології, інструменти та софт ти покладаєшся найбільше? Як вони впливають на твій творчий процес?

Giorgio: Я працюю в невеликій домашній студії. Моє основне робоче середовище — Ableton Live. Мені подобається записувати звуки, ресемплити їх і обробляти, поки вони не перетворяться на щось несподіване. Я використовую синтезатори та плагіни, але найважливішим є цикл запису, обробки та реконструкції. Мені подобається брати щось сире і перетворювати його, поки воно не стане живим. Обладнання важливе, але справжню різницю робить вміння примусити інструменти служити твоєму баченню.

Mixmag: Чи варто твоїм слухачам чекати нові релізи найближчим часом?

Giorgio: Так, я вже почав працювати над повноцінним альбомом. Він натхненний містом, яке прийняло мене як емігранта багато років тому і яке я полюбив. Наразі він має робочу назву «Lugano–Paradiso». Я записую звуки міста в місцях, які мають для мене особливе значення, і кожна композиція носить назву місця, де я жив або бував. Це складний проєкт, бо я хочу, щоб кожна композиція мала свій візуальний відповідник, аж до часу доби, який вона представляє. Я працюю над цим уже кілька місяців, але ще не знаю, коли все буде готово.

Також я планую розширити масштаб своєї роботи. Не знаю, чи перенесу я колись свою музику у традиційний лайв-сеттінг, бо бачу її скоріше як частину арт-інсталяції. Я хотів би потрапити в музейний контекст або розробити проєкт, який поєднає обидва ці формати, і в якому звук буде частиною більш масштабного досвіду.

Mixmag: Якби ти міг вибрати будь-кого — музиканта чи візуального артиста — для того, аби створити щось разом, хто б це був і чому?

Giorgio: Колаборація завжди творить дива, бо вона ламає твої звички. У музиці сесія з Cashmere Cat була б шаленою, його саунд-дизайн такий емоційний, але водночас ніби з іншої планети. Попрацювати з Бйорк — теж мрія, вона постійно переосмислює правила, і я поважаю цю енергію. У візуальній сфері я би хотів попрацювати з M/M з Парижу. Їхня графіка значною мірою визначила те, як виглядає візуальна культура сьогодні. Мене захоплює не просто перерахування імен, а можливість зіткнути світи і подивитися, яка несподівана форма з цього вийде.