Інтерв’ю: Disappeared Completely

Київський гурт Disappeared Completely — одні з небагатьох, хто системно та без втрати ентузіазму рухається надскладним шляхом з України на Захід, створюючи некомерційну музику — модерновий англомовний інді-рок із елементами електроніки. Удача любить наполегливих, тож DC вже мають вражаючі успіхи: від співпраці з лейблом La Belle Musique (відомий однойменний YouTube-канал) до численних вдалих колаборацій з європейськими артистами, як-от кельнський електронний проєкт Diode Eins та Alessandro Basile.

Mixmag Україна поговорив з учасниками Disappeared Completely — гітаристкою Мариною Крикля та фронтменом Віталієм Шапка (James Header) — про те, чому інді-гурти та денс-продюсери тяжіють один до одного, як інді-музика здобуває віральний успіх та їхні секрети міжнародного просування релізів. Дякуємо за допомогу в організації інтерв’ю лейблу Kontrabass Promo.

Mixmag: Назва вашого гурту походить від пісні Radiohead – How to Disappear Completely. Назва Radiohead походить від пісні Talking Heads – Radio Head, які, в свою чергу, запозичили її з терміну в журналі TV Guide. Тобто це така нескінченна естафета постмодерну. Як думаєте, можливо, в майбутньому з’явиться гурт, який візьме назву на честь вашої пісні? Як би він називався і яку музику грав?

Марина: У мене є ідея! Гурт міг би називатися The Innocent One (ред. – назва пісні DC з альбому Pretty Average). Вони грали б важкий метал. Це був би цікавий контраст, бо the innocent one означає невинність. У нас, до речі, барабанщиця з важкої сцени.

Mixmag: Ще було б цікаво, якби перша і остання літери могли «стікати вниз» і закруглятися. Літера «І» та «Т», one внизу, а в The — T у формі хреста.

Марина: Так, це гарний варіант! (ред. – посміхається)

Mixmag: У вересні у вас вийшов класний ремікс від італійського денс-продюсера Alessandro Basile на пісню It’s in Your Eyes. Ми подумали: це ж ідеальний гурт для колаборацій з діджеями! Раніше ми на вас не дивилися під таким кутом. Чи відкриті ви до такої співпраці?

James Header: Так, ми відкриті до співпраці. У нас вже було кілька колаборацій з європейськими артистами денс-сцени. Часто приходять запити з Америки, Мексики, Бразилії — продюсери хочуть зробити ремікси на наші пісні, які вже показали хороші результати у стрімінгах. Звертаються й українські продюсери. Проте останнім часом ми трохи відійшли від електроніки, щоб глибше зануритися в класичне рок-звучання. Ми хочемо бути, перш за все, лайв-гуртом, де є місце для барабанів, гітар і соло. Тому, коли електронні артисти пропонують співпрацю, ми просимо, щоб це було «щось зубастіше».

Mixmag: А українські продюсери, які пропонують вам співпрацю — це представники яких жанрів?

James Header: Останнім часом нас часто запрошують техно-артисти, які хотіли б сильно змінити наші вокальні партії. Будь-які експерименти — це супер! Але ми також зважаємо на те, як спільні релізи виглядатимуть у нашому бек-каталозі та на стрімінгових сторінках. У нас досить різноманітна фан-база, але, на щастя, вона поки що дружить між собою. Якщо ми радикально вийдемо за рамки звичного саунду, частина аудиторії може нас залишити. Чесно кажучи, навіть останній ремікс, про який ви згадали, значна частина нашої аудиторії сприйняла як «недостатньо зубастий» — для них це було надто попсово.

Mixmag: Зрозуміло, що денс-продюсер отримує від співпраці з такими гуртами, як Disappeared Completely — вокал і, власне, пісню. А що дає така співпраця вам?

James Header: Ми, до речі, не просто надаємо вокал, а часто активно долучаємося до продакшну. Буває, що демо, яке нам надсилають, просто не працює. Одне — це грати це в сетах, інше — подумати, як пісня має зачепити слухача за 15 секунд, коли він скролить стрімінг. Далі можуть бути не конфлікти, але… дискусії. Наприклад, ремікс італійця ми зі свого боку сильно переформатовували. Я написав йому довгого листа з поясненням свого бачення, і він його прийняв. У результаті всі лишилися задоволені.

Mixmag: І все ж таки, навіщо це вам?

James Header: Це, насамперед, класний досвід — колабораційний. Завдяки цьому ми зростаємо творчо. Наприклад, наша робота з німцями Diode Eins: спочатку все звучало дуже сиро, а потім вони попрацювали, надіслали нам — ми слухаємо і думаємо: «Блін, невже ми можемо так звучати!».

Також це добре впливає на показники в стрімінгах, особливо коли у нас є прямий зв’язок з продюсером — без жодних лейблів та посередників. Наприклад, Diode Eins вже мають велику аудиторію в Європі та США. Коли вийшли наші два спільні треки, у нас одразу був значний буст у Spotify: слухачі приходили на нашу сторінку з Лос-Анджелеса, Нью-Йорка — по 20-30 тисяч людей хвилями.

Марина: До, речі для них це також дуже успішна колаборація — наші спільні з ними треки зібрали більше стрімів, ніж їхні інші релізи останнього часу. Вони дивляться і розуміють, що, можливо, їм треба ще щось записати разом із нами. Я вважаю, що важлива складова такого гарного результату – це те, що ми мали можливість спілкуватись наживо. Вони з Кельну і ми бачились, коли приїздили туди з концертом.

Mixmag: Давайте уявимо, що ви випускаєте реліз із цими хлопцями або з іншим денс-продюсером, і раптом відбувається шалений успіх, який виходить з-під контролю. Пригадайте, як Tale of Us зробили ремікс на Every Minute Alone від WhoMadeWho, і цей трек просто підірвав танцполи. Це суттєво вплинуло на кар’єру WhoMadeWho: до того вони були шанованими ветеранами данської інді-сцени, а згодом отримали «другу молодість» — про них дізналися промоутери нічних клубів по всьому світу, адже це був «number one hit» на Beatport. Усі його грали. Що робити далі у такій ситуації? WhoMadeWho почали грати гібридні денс-лайви в доволі гламурних нічних клубах, і з часом такі виступи склали майже 80% їх гастрольного графіка. Чи готові ви до такого кардинального повороту, якщо цього вимагатимуть обставини?

James Header: Я багато про це думав, адже зараз наш найпопулярніший трек — це електронна музика. І я розмірковую, чи зможемо ми перевершити цей успіх, створюючи іншу (рок) музику? Але якщо станеться такий неконтрольований, віральний успіх, ми будемо аналізувати ситуацію. Думаю, ми спробуємо поєднати різні сторони нашої творчості в одному шоу. Після рок-орієнтованого альбому Pretty Average ми вже замислюємося, як об’єднати ці два жанри в наступних релізах, щоб вони знайшли відгук у всіх. І водночас не зрадили б нашу сутність. Ми постійно про це думаємо.

А щодо лайвів, то нещодавно у нас був запит на виступ, де нам сказали: «Робіть, що хочете, але ми не зможемо поставити акустичні барабани». Без проблем! Ми взяли драм-машину, додали трохи року, трохи електроніки — і це вже круто працює. У цьому плані наш орієнтир — The Kills, які часто використовують електронні елементи у своїй музиці. Без цього зараз просто не обійтись. Ми не можемо бути на 100% лайв-гуртом, як рок-бенди 60-х — 70-х. Потрібно йти в ногу з часом.

Mixmag: На вашу думку, в чому різниця між тим, щоб «качати» людей на рок-концерті і на танцполі?

James Header: На рок-виступах потрібно віддавати більше енергії саме як артисту, особистості. Ти маєш постійно бути в контакті з публікою. Граючи для танцполу, можна бути більш розслабленим, бо основну роль відіграє сам запис. Але навіть у цьому випадку виступ обов’язково має «качати»! Коли у нас ще не було барабанщиці, ми мали досвід виступів з драм-машинами. Тоді я помітив, що драм-машини мають звучати дуже потужно, навіть перенасичено, щоб дійсно працювати наживо. Але найголовніше — це повністю віддатися виступу. Раніше ми цього не розуміли і думали, що достатньо просто стояти з гітарою і грати. З часом прийшла впевненість у тому, що можемо на сцені робити все, що хочемо.

Mixmag: Так, це відчувається! Ваш останній альбом Pretty Average — значно зухваліший і жорсткіший за попередні релізи. «Зубастий», як ви кажете. Раніше ви були більш меланхолійними та мрійливими, через що вас постійно порівнювали з The XX. Зараз це відбувається рідше?

Марина: Ні (ред. — посміхається). Ми все одно постійно чуємо порівняння з іншими гуртами. Тепер нас порівнюють не тільки з The XX, але й з Radiohead, Arctic Monkeys, Archive, The National, UNKLE. Цей список значно розширився після виходу останнього альбому. Ми до цього ставимося спокійно, особливо коли нас порівнюють із такими гуртами!

Mixmag: За аналогією з The XX — чи не плануєте ви запустити сольні проєкти? Віталію, ти ж, наприклад, починав з неокласики. Ніша українського Нільса Фрама чи Олафура Арнальдса досі вільна.

Читати також: THE XX: ЯК ГУРТ ОТРИМАВ СТАТУС «ФАБРИКИ ЗІРОК»

James Header: Я це роблю в секретному режимі, але іноді ця секретність порушується сама собою, бо в якийсь момент на моїй «таємній» сторінці в Spotify з’явилося 10 тисяч слухачів. Я такий: «Ого! Це вже стає схожим на справжній сайд-проєкт».

Mixmag: Що це за музика?

James Header: Це атмосферна музика для плейлистів, під яку можна засинати. Вона схожа на те, що робить Олафур, але мені ще далеко до його рівня. Я роблю це for fun: завантажую через Distokid і просто спостерігаю, що з цього вийде. Це невибаглива музика, де не потрібні ані вокал, ані складні аранжування. Я просто сідаю, попрацюю годину… що вийде — те й випускаю.

Одного разу я написав такий атмосферний саундтрек для незалежного фільму, а згодом побачив його в плейлисті Spotify під назвою Netflix vibes чи щось подібне. Він там недовго протримався, але мене це дуже вразило. Скоро також має надійти замовлення від американської компанії на музику для реклами цивільних дронів — це дуже близьке до звучання мого сольного проєкту.

Mixmag: Скажи вже, як він називається!

James Header: Добре, добре! Це сторінка в Spotify під назвою James Header. Зараз там близько 3 тисяч слухачів, але на піку було понад 10 тисяч — і це була чиста органіка.

Mixmag: Марина, а як щодо тебе — чи плануєш ти сольний проєкт?

Марина: Поки ні, бо, щиро кажучи, мені здається, що я до цього ще не готова. Я ще хочу розвиватися в рамках гурту та вкладати весь свій ресурс саме в DC.

Mixmag: Ви одні з небагатьох, хто послідовно рухається на Захід, і робите це без «третіх коліс»: без шароварщини, без Євробачення, без опори на українську діаспору. Які у вас наразі успіхи на цьому шляху?

James Header: Вони часом навіть перевершують наші очікування. Наприклад, на шоукейси, куди ми їздимо, ми завжди отримуємо максимальні респекти. Є один випадок, який я запам’ятав назавжди. Ми були на WAVES VIENNA і подали свій трек для оцінки експертам. Там були продюсери з німецьких і британських лейблів — важковаговики індустрії, які жорстко критикували треки учасників. Коли вони почули наш, то почали хвалити. Жодної критики, тільки захоплені відгуки. І лише потім їм сказали, що це український гурт. Багато з них були здивовані: «Вау, ми б ніколи не подумали, що українці можуть робити щось, окрім фольк-сопілок і подібного». Тоді ми зрозуміли, що можемо сміливо рухатися далі у цьому напрямку.

Mixmag: З вашого досвіду просування на Захід, що працює, а що — ні?

Марина: Мені здається, щось спрацьовує саме тоді, коли найменше цього очікуєш. Буває, що ми взагалі нічого не пушимо, а воно якось само приходить! Часто отримуємо коментарі на кшталт «Hello! I’m from Brazil… почув вашу пісню в місцевій кав’ярні». Або ось в Далласі хтось слухає… Пишуть звідусіль. Як воно туди потрапляє? Бог знає!

James Header: Так, нещодавно мені написав хлопець з Австралії, каже: «Я дізнався про вас з радіошоу на BBC Radio 6». І я думаю: «А ми там були?)». Виявляється, так, у програмі про гурти з різних куточків світу. Але як воно туди потрапило? Ніхто з нас нічого туди не надсилав. Взяти, наприклад, наш альбом Pretty Average… Ми бачили його в дуже несподіваних плейлистах! Наприклад, «Новинки п’ятниці» в Греції, Чехії чи Словаччині. Тобто іноді це працює само собою.

А от що не працює — це overthinking. Коли надто багато думаєш: як все буде? Як спланувати промо-стратегію? Як так усе продумати, щоб охопити всі можливі аудиторії? Врешті зависаєш у роздумах на рік, а потім не отримуєш нічого і починаєш ненавидіти музику й свою роботу. Бо витрачаєш на це купу часу й ресурсів, і все даремно. Тому я раджу продюсерам і музикантам: коли є натхнення — скористайтеся цим моментом, зробіть це швидко й випускайте!

А з електронними релізами — тим більше! Ніколи не знаєш, де, коли і який діджей зіграє твій трек чи ремікс у своєму сеті, і це «вистрілить». Наприклад, нещодавно It’s In Your Eyes з’явився в сеті діджея з ПАР, і цей сет зібрав півтора мільйона переглядів.

Mixmag: Час реєструватись на 1001 Tracklist! Давайте наостанок зробимо якийсь анонс або залишимо embed — що з вашого варто послухати чи подивитися прямо зараз?

James Header: Три тижні тому у нас вийшов подвійний сингл No Place for Me. Перша частина — більш електронна, з драм-машиною Roland CR78; друга — це чистий рок. Як негатив і позитив. Як чорно-біле. Тож слухач сам може обрати, що послухати саме зараз. Осінь… у всіх є привід для суму, але ми нагадуємо, що все буде добре, і завершуємо цей реліз треком, який допомагає зібратися з силами!