Інтерв’ю з Bolis Pupul: про дебютний альбом «Letter To Yu», співпрацю з Soulwax та любов до Гонконгу

У березні на бельгійському лейблі Deewee вийшов дебютний сольний альбом «Letter To Yu» (Лист до Матері) Бориса Зебрука (Boris Zeebroek), відомого як Bolis Pupul. Кілька років тому він засвітився на вельми цікавій спільній платівці з Шарлоттою Адіжері (Charlotte Adigéry) «Topical Dancer», що теж була реалізована на Deewee. Власне, цей імпринт — контора братів Стівена та Девіда Дювалі (Stephen & David Dewaele) із Soulwax (вони ж 2Many DJ's). У їхній студії у Генті новий диск Бориса й записувався. Одразу після прем’єри із Борисом зв’язався відомий музичний критик та резидент DJ Buro Володимир Сиваш.

Дякуємо за допомогу в підготовці інтерв’ю Because Music та Disco Naïveté.

Mixmag: Перше питання трохи провокативне. Якщо зіставляти твій спільний лонгплей із Шарлоттою 2022-го і нинішній дебютний сольний, то, здається, музична частина «Topical Dancer» — звук, ритміко-басова частина — майже повністю твоїх рук справа (не в образу Шарлотті). Так чи ні?

Bolis Pupul: Робота, яку я роблю з Шарлоттою — це дійсно на 50-50. Ми працюємо разом над усією музикою, навіть над текстами. Іноді я більше працюю над музикою, а Шарлотта — над текстами. Проте я не дуже люблю це розділяти. Навіть навпаки: Шарлотта робить великий внесок в басові партії, бо вона дуже сильна, топова танцівниця. А також вона з тих людей, хто має унікальне відчуття того, що вона хоче отримати від ритму та мелодії. Втім, я вважаю логічним те, що між моїм сольним альбомом і нашими записами з нею є багато спільного. Та я ніколи не скажу, що «Topical Dancer» — це суто моя робота. Тому що це просто не правда.

Mixmag: Як ви познайомились з братами Дювалі із Soulwax? Вони, можна сказати, хрещенні батьки електронної сцени в Генті.

Bolis Pupul: Я познайомився з ними давно. Мій батько — митець з Бельгії. Він працював на телебаченні, радіо, робив мультфільми, писав живопис. Стефан Дювалі був режисером одного з телевізійних шоу мого батька. Він іноді приходив до нашого будинку. А Дейв навіть встановив на лептопі в тата Rebirth — софт для створення музики. Мені було десь 13 чи 15 років і я вже тоді щось писав та експериментував та іноді давав їм послухати.

Коли мені виповнилось 17 років, я вперше потрапив до студії Soulwax. Вони як раз говорили про те, що планують запустити власний лейбл. Брати сказали, що хочуть, аби я був одним із перших артистів на їхньому лейблі. Лише через 16 років потому вони дійсно заснували лейбл Deewee, але ж виконали своє слово. Першим ділом вони запитали в мене, чи готовий я підписати із ними контракт? Відтоді все і розпочалося.

До роботи із Soulwax я грав в різних гуртах. Я міг орендувати їх студію, використовувати їх синтезатори або мікрофони, коли мені було щось потрібно. Для мене це було вдвічі приємно, бо я завжди був великим фаном їхньої творчості. Тому так, вони свого роду хрещенні батьки музичної сцени в Генті. Але не лише в Генті. Я вважаю, що вони одні з найбільших міжнародних артистів, що народилася з Бельгії. На старті це мене дуже надихало. Soulwax дали наочний приклад як робити музику, як втілювати свої музичні амбіції, як будувати міжнародну кар’єру тощо.

Mixmag: Ти народився, виріс і живеш у Бельгії. Як усередині тебе зростав духовний зв'язок із батьківщиною матері — з Азією, з Гонконгом, що так чітко проявлено на новому альбомі «Letter To Yu»? Це сталося після того страшного інциденту (матір Бориса загинула в автокатастрофі 2008-го — прим. ред.)?

Bolis Pupul: Моє кохання до Азії, до Китаю, до Гонконгу — це щось, що зростало, розвивалося в мені з роками. В дитинстві я цим не цікавився. Мабуть, тому, що моє азійське походження занадто часто ставало причиною образ від інших дітей. Але після смерті моєї матері ці речі ставали для мене все більш важливими. Точніше, цікавість до власного походження почала з’являтись в мене раніше, але смерть матері дійсно прискорила цей процес.

Mixmag: Настільки, що ти врешті вирушив в подорож до Гонконгу: побачив вулицю, де вона жила, записував місцеві звуки. Що тебе найбільше вразило в Гонконгу?

Bolis Pupul: Я не можу виразити словами всі свої почуття, коли я туди потрапив. Але найбільше мене здивувала місцева кухня. В Європі є такі країни, як Італія або Греція, де розвинута культура їжі. Але Китай та Гонконг в цьому сенсі випереджають всіх у світі. Це дуже велика частина місцевої культури. Коли ви зустрічаєтесь з кимось, першим питанням буде: «Ви вже їли?». І це говорить само за себе. Їжа в Гонконгу — це спосіб під'єднатися один до одного. Це момент, коли люди сходяться разом і розмовляють про різні речі. Це було однією з тих деталей, які здались мені такими знайомим! Хоча в Бельгії у нас взагалі немає такої традиції. Але це було щось, що вже жило всередині мене.

Mixmag: З музикою така сама історія? Бо місцями альбом «Letter To Yu» скидається на культових Yellow Magic Orchestra, сольних Харуомі Хосоно (Haruomi Hosono), Юкіхіро Такахасі (Yukihiro Takahashi). Це свідомий чи підсвідомий вплив?

Bolis Pupul: Так. Частково — це підсвідомий вплив. Але частково і свідомий. Я дійсно вважаю, що Yellow Magic Orchestra — це один з найбільш впливових азійських гуртів у світі. Вони дуже надихають мене, як музиканта. Я по іншому працюю із мелодіями, в нас різні творчі методи, але деякі схожості дійсно існують. Я сам цього не помічав, але Дейв якось питав мене: «ти ж усвідомлюєш, що всі твої мелодії дуже пентатонічні або орієнтальні?». Я тоді йому заперечив, але потім переслухав власну музику і сказав: «ну добре».

Mixmag: А як щодо Кейго Оямада (Keigo Oyamada), aka Cornelius, якого ти теж поважаєш, наскільки відомо? Схоже, ти непогано знаєшся на японських Shibuya-kei 90-х і Сіті-Попі (City-Pop) 80-x.

Bolis Pupul: Cornelius був моїм першим азійським кумиром. Мене дійсно надихнула його музика, всі ці дивні звуки… fuzz — записи, його імідж, образ. Його тоді називали «японський Beck». А я був великим фанатом Beck. Тому так, я просто обожнюю Cornelius і досі слідкую за ним. Думаю, він і досі створює дуже оригінальну музику та має власний саунд. Нажаль, на його концерти потрапити важко, якщо ти живеш в Європі. Тож я поки не бачив його виступи наживо. Було б цікаво!

Mixmag: Перейдемо до, так би мовити, західної музичної частини альбому. Ось якщо критику його рецензувати, то загальним вектором, як не крути, виявиться електро-поп. Але це просто знаменник. Тому що тут є різні грані та відтінки електро-попу. Ти згоден?

Bolis Pupul: Частково. Цей альбом більше, ніж просто електро-поп. Тут також є моє бачення н’ю-біту, вплив Чикаго та Детройт-хаусу. Але така пісня, як Completely Half — це звісно, типовий електро-поп. Мабуть, Ma Tau Wai Road — це теж електро-поп. Але я, чесно кажучи, погано визначаю власну музику за жанрами. Можу тільки сказати, що назвати це суто електро-поп було б недостатнім.

Mixmag: Це було ідеєю, наміром — комбінувати чергувати швидкі танцювальні треки та, навпаки, практично електро-лаунж? Так само і з настроєм — то меланхолія, то uplifting?

Bolis Pupul: Це була чітка ідея та намір з моєї сторони. Це відображає мій спосіб сприйняття Гонконгу, бо там в мене були меланхолійні, сумні моменти. Але водночас, я пережив там і багато чудових моментів. Вони були такими піднесеними! Взагалі-то, в мене не було наміру зробити сумний запис про Гонконг та про мою маму. Я хотів, щоб цей альбом був просто таким, як вся ця подорож і весь цей період в моєму житті. Це не було логічним рішенням, скоріше найбільш очевидним. Просто так розвиваються події в моєму житті. Моє життя не чорно-біле. В ньому є багато інших відтінків.

Mixmag: Запросити рідну сестру Сару (Салах) співати у своєму альбомі, зокрема у пісні Ma Tau Wai Road — це також було природне рішення? І ще, будь ласка, розкажи про ваш спільний гурт Hong Kong Dong.

Bolis Pupul: Я створив Hong Kong Dong у 2005 році разом зі своєю сестрою. А потім до гурта приєднався Джеффрі Бертон, який є чоловіком моєї сестри. Ми мали багато гастролей та виступів з 2005 року до 2020 року. Останній запис ми видали здається десь у 2018 му… Я завжди був близьким з нею. Оскільки ми більше не гастролюємо та не пишемо музику разом, я був дуже радий знову попрацювати із Сароб. Мій голос не дуже підходить для «Ma Tau Wai Road — там мав бути жіночий вокал. І тоді мені стало зрозуміло, що Сара — єдина особа, яка зрозуміє кожне слово з тих ліричних рядків, які я написав. І оскільки, це така особиста пісня то запросити Сару співати було так само логічним. Вона зробила прекрасну роботу. Коли я граю цю пісню на концерті, то завжди намагаюся взяти її з собою. Бачити, як вона з'являється на сцені — приємне відчуття.

Mixmag: Які інструменти використовувалися під час запису «Letter To Yu»? Співвідношення електроніки та акустики?

Bolis Pupul: Я використав багато як живих інструментів, так і програмних синтезаторів, оскільки частково працював над альбомом в дорозі, де просто не мав достатньо обладнання з собою. Але цього разу я міг зробити більшість треків за допомогою колекції Arturia V. Це чудовий інструмент для роботи під час подорожей. А от в студії я найчастіше працював із Arp 2600. Це був TTSH.

Mixmag: Тобто не оригінальна версія?

Bolis Pupul: Так, це клонована версія, але це дивовижний синтезатор. Багато басових звуків на альбомі походить з цього синтезатора. Також TB-303… В принципі мені подобається будь-який синтезатор, на якому я можу вдосталь попрацювати з ефектами, наситити звук, зробити компресію, вирівняти хвилі. Я дуже люблю маніпулювати звуком так, щоб він не звучав, як звук, який приходить прямо з синтезатора. Тому майже в кожного звука є якась окрема обробка, яку я роблю. Це те, що робить музику трохи більш особистою.

Mixmag: Soulwax цього разу просто стежили за процесом чи повноцінно брали участь?

Bolis Pupul: Ми співпрацювали разом. Вони давали мені багато фідбеку кожного разу, коли я щось завершував. У нас були зустрічі один раз на місяць або раз на два місяці. Ми перебирали всі демо-записи, робили правки, допрацювали окремі партії чи пробували різні драм-машини. Soulwax дали мені цінні поради щодо структури пісень. Також вони мають талант надихати, а іноді і підштовхувати тебе. Вони направляли мене в той бік, де я ставав дуже креативним.

Mixmag: Чим надихнуті найважчі, акцентовано танцювальні треки платівки, такі як «Kowloon», «Doctor Says», «Cantonese»?

Bolis Pupul: Я завжди захоплювався танцювальною музикою. І я хотів, щоб треки з цього альбому діджеї могли грати в клубах. Я і сам обожнюю грати діджей-сети. Це дещо інше, ніж концерти. Це той момент, коли ти можеш просто пірнути у власну музичну колекцію. Бо для мене діджеїнг — це про спільне слухання хорошої музики. Тому мені не цікаві ідеальні мікси. Я завжди шукаю спосіб зміксувати треки в незвичний спосіб. Для мене діджеїнг — це про вибір різних класних пісень. Я фокусуюсь саме на пошуку таких пісень, на селекції. А далі треба просто створити атмосферу, в якій люди зможуть втратити себе.

Mixmag: А як щодо лайв-презентації альбому, живих концертів із гуртом та взагалі подальшого промо платівки?

Bolis Pupul: Я щойно дав два перших шоу в Бельгії. І думаю, що вони пройшли дуже добре. Хоча я і досить критично ставлюсь до своєї роботи. Мої шоу — це просто я на сцені і купа синтезаторів. Ну і ще в мене є сет, який просто починається і не зупиняється. Він зосереджений більше на танцювальних треках. Я роблю реворк деяких треків, аби вони звучали жорсткіше на концертах. І також в мене задіяно дуже інтенсивне світлове шоу. Над візуальними ефектами важливо працювати окремо. Я постійно думаю про те, як ще можу покращити враження глядачів від власних виступів? Це невпинний процес. Але зараз я, щонайменше, підіймаю людям настрій.

Mixmag: Дуже дякуємо за інтерв'ю. Привітання з альбомом та його добрим прийомом як у публіки, так і у критиків.

Bolis Pupul: Дякую за запрошення. Сподіваюсь, ми зможемо побачитись із вами на одному з моїх концертів. Хай вам щастить!