РЕЛІЗИ
Прем’єра: Troye Sivan — Something To Give Each Other
Кохайтеся, чорнобриві!
Перші два альбоми Троя Сівана були типовими для 2010-х інді-поп записами про юнацьку закоханість та легку меланхолію, осяяну світлом неону. Із виходом свіжого лонгплея Something To Give Each Other яскравий блондин починає нову главу своєї кар’єри. Хлопчик виріс, пізнав та прийняв власну сексуальність. Зараз Трой Сіван переживає ту саму трансформацію, що і Сем Сміт роками раніше. Від сором’язливих закоханих поглядів на хлопця мрії та самотньої туги з острахом сказати світові «так – я гей!», Трой, як і Сем за часів Love Goes (2020) різко трансформується в бурлескного короля вечірки – зухвалу, нестримну гей-ікону. Втім, нічого нового – таку еволюцію образу великі лейбли виписали в канон індустрії ще за часів Елтона Джона.
Переламним для Троя став сингл «Rush» - неочікуване (як для сучасних чартів) винахідливий хіт з уклоном в бік хуліган-хаусу Basement Jaxx. Власне він і став головним магнітом уваги для нового альбому, до купи із реміксом від зірки радійного драм-н-бейсу PinkPantheress.
Однак далі ні одна з пісень альбому не повертається до того ж рівня енергійності, бережливо літаючи десь в середніх темпах. Серед цілої дюжини залучених продюсерів – виключно «цеховики» з досвідом створення k-pop хітів чи стажуванням у всемогутнього Макса Мартіна. Втім, і вони здатні дати волю фантазії та помандрувати разом з артистом різними жанрами. Тут є натяки на яхт-рок, італійський фанк, японську шібуйя-кеі, ту-степ та вапорвейв в дусі недооціненого гурту Jensen Sportag. Але це саме що натяки: Трой Сіван тримається берегу, жодного разу за альбом не змінюючи вокальну позицію із пост-коїтального мурчання на більш різкі, тривожні чи сумні ноти (в цьому Сем Сміт дає йому велику фору).
Лейтмотивом через весь альбом йдуть образи вечірки, танцю, сексуальності, свободи тіла й вираження почуттів. Трой стає більш відкритим у текстах - мимолітні зустрічі в токійському готелі,сповіді про розбите серце співіснують разом із алегоріями про «кишеньковий гранатомет».
Трой Сіван – чи не єдиний, кому пішла на користь участь у серіалі The Idol. І якщо Вікенд та Лілі-Роуз Депп досі відходять від шквалу критики з боку пуритан, а HBO підраховують збитки від релізу, який вперше в їх історії довелось згорнути прямо посеред першого сезону, то Сіван вистрибує далі суто із позитивом та набагато більшим рівнем пізнаваності в Америці і в світі. Що завжди є складною задачею для артиста із Австралії (Сем Спарро не дасть збрехати).
Хоч після фурору «Rush» всі чекали, що альбом буде буянням краси вільного кохання і квір-естетики, та все ж таки це крок уперед. А заодно найсвіжіша демонстрація того, що поп-індустрія з поступовим зменшенням ще не скуштованих десертів зі «шведського столу» жанрової музики, ще глибше занурюється в нюанси інді та електроніки. Якщо ще вчора можна було взяти одразу великий шмат синтвейву чи диско, то тепер треба адаптувати під широкий загал такі специфічні явища, як згаданий вище вапорвейв чи гіпнагогічний поп в дусі Ariel Pink. Тим цікавіше спостерігати, як мейджори будуть викручуватись далі.
Слухати альбом «Something to Give Each Other»: Spotify | Apple Music | Youtube Music
