Talk Talk: Adam Collins і Sasha Zlykh

В 1969 році Енді Воргол, втомлений одноманітними розмовами із журналістами, вигадав геніальний концепт, який ліг в основу заснованого ним журналу Interview. За задумом Воргола розмову із знаменитістю мала б вести інша зірка, а не представник ЗМІ. Таким чином, зникала уявна стіна між героєм та журналістом, а розмова ставала більш щирою і невимушеною. Замість передбачуваного формату «питання — відповідь» — вільна форма діалогу з зустрічними питанням, суперечками тощо. В якомусь сенсі, вигадка Воргола стала предтечею сучасних подкастів.

Журнал Interview проіснував 50 років і закрився в 2018 році під тиском численних судових позиків та сварок всередині його керівництва. Але сама ідея Воргола досі жива і стає в нагоді багатьом іншим медіа. Натхненні нею, ми вирішили запустити нову рубрику під назвою Talk Talk. Жодного втручання редакції Mixmag! Діджеї, артисти, продюсери, музиканти спілкуються між собою. Єдина умова — це має бути герой української та світової сцени. Бо власне в цьому і полягає місія Mixmag Україна — будувати тісні дружні та творчі зв’язки між українською та міжнародною музичними спільнотами.

Герої першого епізоду Talk Talk — легенда американської хаус-сцени Adam Collins та український діджей/продюсер Sasha Zlykh. Адам — один із тих, хто стояв у витоків тек-хаусу та зробив великий внесок в розвиток жанру не тільки як учасник відомого проєкту Omni A.M., а і як співзасновник лейблу Euphoria Records, що видає музику з 1996 році та продовжує славетні традиції хаус-музики з Чикаго.

Цього року Adam Collins запустив на Euphoria Records нову серію компіляцій під назвою «Aquarius Heaven». Мета цієї серії — пошук та підтримка прогресивно мислячих продюсерів нової хвилі. Перша добірка включає чотири треки від Cromie, Volume Channel, самого Адама та Sasha Zlykh.

В свою чергу, Sasha Zlykh відомий по численних виступах в Closer та на рейвах Схемa, а також за релізами на лейблах Domesticated, The Press Group, Twig, Criminal Practice. В 2021 році разом із Karolis Trippsy він також створив власний лейбл Amanita Gems.

Adam Collins: Я радий, що ми знайшли можливість поспілкуватись. Де ти зараз?

Sasha Zlykh: В Гамбурзі.

Adam: Круто. Ти зараз живеш там?

Sasha: Так, я тут вже більше двох років. Я обожнюю Гамбург. Це було свідоме рішення — приїхати сюди, бо до того в мене була довга історія відносин із Гамбургом. Вперше я приїхав сюди біля восьми років тому. Це був мій перший виступ за межами України, і я одразу знайшов тут багато друзів і закохався в місто. А потім на гамбурзькому лейблі моїх друзів (ред. — The Press Group) вийшов мій дебютний ЕР.

Я робив із The Press Group вечірки в Україні, а вони запрошували мене на свої вечірки в Гамбурзі. Тож коли я вирішував, де зупинитись, в мене був тільки цей варіант, бо ніде б не почувався вдома, крім Гамбургу та Києва. Гамбург — це дивовижне місто в культурному плані. Тут багато рекордшопів, але не багато дігерів. Тому я купую божевільну музику, яку тут ніхто не шукає, буквально за 50 центів.

Adam: Ти дігаєш стару чи нову музику?

Sasha: З тих пір, як я живу в Гамбурзі, я купив біля 15 платівок, які коштують більше 5 євро, і так, більшість із них були новими, але загалом я купую нову музику тільки якщо вона дійсно оригінальна і не звучить, як нова музика. Розумієш, про що я?

Adam: Так, я розумію.

Sasha: Мене приваблюють свіжі записи, які не звучать по-новому, тому вони можуть завжди лишатись актуальними.

Adam: А як ти думаєш, чим Гамбург відрізняється від Берліну?

Sasha: Обидва міста нагадують мені Київ, але Гамбург у хорошому сенсі, а Берлін — у поганому. Що хорошого в Гамбурзі? Він дуже затишний, дуже чистий, дуже безпечний. Тут багато води і багато дерев. В Гамбурзі біля 200 парків — найбільша кількість серед міст всієї Європи. Також у Гамбурзі найбільша кількість мостів у Європі. Половина міста побудована з червоної цегли, що також створює відчуття затишку. Та наскільки сильно я люблю Гамбург, настільки ж сильно я ненавиджу Берлін. Це було моїм першим враженням про обидва міста і з часом моє ставлення не змінилось.

Adam: Там також краща їжа, так?

Sasha: Ага, Гамбург — це самий північ Німеччини і тут неподалік є море. Тому тут багато рибних ресторанів, які не часто зустрінеш в Берліні.

Adam: Однак більшість людей, які їдуть до Німеччини заради вечірок, знають виключно про Берлін. Не певен, що вони думають про Гамбург. Чи є там своя тусовка, сцена?

Sasha: Тут є легендарний клуб Golden Pudel, якому вже близько 30 років. Він починався як панк-клуб, а потім з часом еволюціонував до місця, де може звучати все, що завгодно — диско, техно, хаус тощо. Власники клубу дотримуються лівих поглядів, тож у них взагалі немає фейс-контролю. Бюджет їх вечірок зазвичай не перевищує 500 євро, але оскільки це культове місце, то багато легендарних артистів погоджуються виступити тут за символічний гонорар. Хелена Хауфф працювала тут за баром, а потім стала резиденткою Golden Pudel. Вона тут починала.

Adam: Ого, вау!

Sasha: Гамбург — дуже музичне місто. Тут також починали свою кар’єру The Beatles. Багато класної музики було видано саме тут.

Adam: Не можу дочекатись, аби відвідати тебе там.

Sasha: Так, мужик, тобі варто це зробити! Коли в тебе будуть виступи в Європі, ми могли б спланували щось в Golden Pudel. Я певен, що тобі сподобається місто та місцеві музичні магазини.

Adam: А як щодо Києва — звідки ти родом?

Sasha: Я виріс у Києві — в сім’ї меломанів. Мій батько — фанк-музикант, він грає з підліткового віку. Тато навчив мене дігати музику. В дитинстві ми разом ходили на музичний ринок, де він купував платівки, касети, диски. Ми ніколи не слухали вдома одну й ту саму музику два дні поспіль, і він завжди казав, що немає поганих жанрів, просто іноді трапляються погані музиканти. Це чудова точка зору. Насправді я не планував ставати діджеєм, але батьки зробили мене діджеєм. Втім, не тільки вони, а ще й мої шкільні друзі. Якось вони взяли у мене інтерв’ю для DIY гонзо-журналу, в якому була колонка типу як про крутих школярів. І вже за півроку, коли я навчався на першому курсі університету, вони зателефонували мені з пропозицією: «Саша, ми робимо вечірку. Ти — класний чувак, маєш гарний музичний смак. Хочеш пограти?». І я такий: «Може ваш краще було б знайти когось, хто вміє це робити?». А вони: «Та ну, це легко! Просто встанови собі Traktor і ти все зрозумієш!».

Adam: Тож це був твій перший Traktor в житті?

Sasha: Так, мені було десь 17-18 років. Все пройшло круто, мені сподобалось. Тож фактично відтоді я й почав свою кар'єру продюсера та діджея. Тоді я грав та писав щось на кшталт south rap. Невдовзі я випадково потрапив до Closer і був під враженням від побаченого. Я почав ходити туди частіше і зрозумів, що можу розвиватись в різних напрямках музики.

Adam: Нещодавно на моєму лейблі Euphoria Records вийшла компіляція «Aquarius Rising», що включає твій новий трек під назвою «Let It Slide». Розкажеш про нього?

Sasha: Це був перший трек, який я написав в Гамбурзі. До того, як його записати, в мене була творча криза. Я не міг почати писати нову музику. Я тоді зустрічався з прекрасною польською дівчиною Юлією, з якою познайомився на гастролях у Гданську. У нас була прекрасна романтична історія, але потім все закінчилось досить драматично. Так чи інакше, моє серце було розбите. Якось я сів вдома після вечірки і записав цей трек. Він не дуже схожий на heartbreak track, але так вже вийшло. В свою чергу, слова відсилають до мого хіп-хоп минулого. Текст «Let It Slide» — це трохи видозмінена цитата мого улюбленого репера Lil B.

Adam: Ти любиш використовувати власний голос в треках?

Sasha: Так, бо це додавання голосу робить треки унікальними. Хоча «Let It Slide» — це був перший раз, коли я робив щось подібне. Однак, з того моменту я почав частіше записувати власний вокал. Я можу засемплувати голосову пошту чи-то фрази моїх друзів, або просто галас в кімнаті на афтепаті.

Adam: Який твій улюблений час для роботи в студії?

Sasha: Я люблю писати музику після гарної надихаючої вечірки. Достатньо дістатись до місця десь поруч, де я та мої друзі робимо музику разом. Я можу вигадувати та закінчувати треки буквально за одну сесію. Деякі люди подовгу працюють над треками, і я розумію, чому. Але я також вважаю, що важливо завершувати трек одразу, поки є ефект свіжості. Я думаю, що чим швидше ти робиш трек, тим краще він відображає твій настрій і ту вібрацію, з якою ти його робив. Найкращі свої треки я зробив досі швидко. Так було і у випадку із «Let It Slide».

Adam: При такому підході важливі так звані ритуали натхнення.

Sasha: Так, є ще один ритуал, який я роблю перед тим, як почати писати музику. Особливо якщо це сесія з кимось іншим. Я беру аркуш паперу та записую хештеги, які ми хочемо мати в нашому треку. Це може бути що завгодно. Виходить певний протокол, але це не значить що ми йдемо механічно по списку і додаємо це все, просто коли ви це записали, ви вже запрограмували свій мозок зробити саме це, і так воно й виходить.

Adam: А як виглядає твій нинішній студійний сетап?

Sasha: В Києві у нас була божевільна студія, схожа на космічний корабель. Там було все, що тільки можна собі уявити. Багато речей, які ми взагалі ніколи не використовували. Але в Гамбурзі у мене є друзі зі своїми студіями, і я працюю там. Тому зараз в мене немає власного обладнання. Та головне, що потрібно для створення музики — це саме бажання робити музику. Якщо воно є, то ви зможете зробити трек хоч на калькуляторі. Я знаю багато хлопців, які мають просто нереальні студії і нічого не роблять. З іншого боку, є багато чуваків, які створюють круті пісні в навушниках. До речі, «Let It Slide» я написав в навушниках за 10 євро.

Adam: Так, все залежить від того, що ти вкладаєш у пісню, а не від того, наскільки круте в тебе обладнання. А ще від твоїх ідей та мотивації. Твоє ж звучання — воно доволі унікальне. Що ти зазвичай говориш людям, які питають в тебе про те, яку музику ти пишеш чи граєш?

Sasha: Хм… цікаве питання. Я сказав би, що це щось таке stretchy, freaky… химерна, містична та водночас забавна музика з психоделічним вайбом.

Adam: Схоже, наші смаки збігаються. Я також люблю freaky psychedelic music із присмаком фанку та, власне, психоделіки. Ти, до речі, згадав студію в Києві. Це та сама студія, де ми вперше зустрілись та познайомились?

Sasha: Саме так, ми тоді були там всі разом з Кароліс і хлопцями.

Adam: Це були чудові часи. Ми грали на Геловін-вечірці в Closer. Як ти вважаєш, чому це місце таке особливе?

Sasha: Якби не один з моїх перших наставників Borys (ред. — резидент Closer, засновник рекорд стору АБО), то я не був би зараз там, де я є. Я буквально виріс в Closer. Це місце розширило кордони моєї уяви. Протягом трьох місяців я навіть жив там — в лофті Тімура. Це все було ще до початку війни, і я завжди буду ностальгувати за тими часами. Це було так круто! Я мав власне ліжко, душ та кухню прямо в тій самій будівлі, де знаходиться нічний клуб.

Adam: Що змусило тебе жити там?

Sasha: Насправді, я не маю гадки, як я там опинився. Це не було моїм наміром. Просто в якийсь момент я почав шукати квартиру і тоді мені подзвонила моя колишня дівчина і сказала: «Саша, я поговорила з Тімуром, ти можеш жити в лофті, маєш просто платити за електрику». Я подумав, що це було б круто! Я прожив там буквально декілька місяців перед початком повномасштабної війни. В лютому я поїхав до Львова і там мене застала війна.

Adam: Війна досі триває… Що ти хотів би сказати людям, які не слідкують за новинами? Як вони можуть долучитись? І що взагалі вони мають знати про повсякденне життя українців зараз?

Sasha: В Європі багато людей, які підтримують Україну, але вони досі не можуть уявити того, що насправді відбувається. Звісно, є багато людей, які лишаються взагалі поза контекстом війни. Багато моїх друзів займаються волонтерством, допомагають армії. Якщо ви бажаєте долучитись, то не складно буде знайти легальні фонди, яким можна довіряти. Будь-яка сума матиме користь. Хай це буде навіть 50 центів — це вже допомога. Люди в Україні роблять маленькі внески, але знають, що коли їх багато, то це вкупі матиме велике значення. Якби не збори коштів для армії, то ситуація на фронті була б набагато гіршою, тож ми маємо дякувати людям, які донатять.

Adam: До речі, команда Closer робить велику справу — вони створюють різні способи для пожертв та надсилають світові повідомлення про те, як це можна зробити найкраще. Будь-яка сума допомагає. Деякі люди на Заході просто не знають, що конкретно зробити, з чого їм почати? І це гарна порада для них. Згадуючи про Closer… твоїм наставником був Borys. А хто ще з діджеїв або музичних продюсерів вплинув на тебе?

Sasha: Borys був першим, хто мотивував мене вийти на інший рівень. Він казав: «Ти повинен більше грати!». Він завжди мав найкрутішу селекцію; в нього був стиль і при цьому він залишався скромним. Для мене Borys є хрещеним батьком української сцени. Я також міг би згадати його партнера Noizar.

Ще, звісно — Karolis Trippsy, з яким ми разом керуємо лейблом Amanita Gems. Він родом з Литви, але декілька років жив в Києві. Він також вивчав саунд-дизайн в Лондоні. Керол доволі закритий хлопець, тож я відчував велику вдячність, коли він якось сказав мені: «Приходь в мою студію, можливо, ми можемо зробити щось разом». Врешті, так і сталось. Я прийшов до нього в студію і ми просто мовчки почали разом робити треки. Ми з ним ніколи багато не спілкувались, але він багато чому навчив мене. Я просто йшов до нього в студію після іншої студії, де я навчав людей діджеїнгу, сідав і дивився, як він робить мастеринг чи зведення для якихось комерційних проєктів. Так я дізнався про те, що треба робити, аби музика звучала дійсно круто — всі ці технічні секрети, про які до цього не мав жодного уявлення.

Adam: А ти, до речі, вважаєш себе перш за все діджеєм чи саунд-продюсером?

Sasha: Я дуже люблю робити і те, й інше, але я думаю, що більше тяжію саме до діджеїнгу, тому що обожнюю шукати, збирати музику. Так, іноді я люблю грати і свої власні треки, але не надто часто. Можливо, одного дня я зіграю live set, але поки що це здається мені надто егоцентричним.

Adam: Де ти мріяв би виступити в якості діджея?

Sasha: В Японії. Це одна з моїх найбільших мрій. Також Південна Америка. В мене там багато друзів. Ну і, звичайно, США. Я ніколи не був по ту сторону Атлантики. Мені цікаво побувати там, де все почалося.

Adam: Як тобі здається, кількість шанувальників танцювальної музики зараз зростає чи зменшується?

Sasha: Я думаю, що залучених людей стає більше, але не всі приходять в правильні місця. Можливо, дійсно гарним вечіркам не вистачає маркетингу. І навпаки, є ті, хто займається більше маркетингом, ніж, власне, музикою. Тому було б добре, якби справжні андеграунді музиканти з’ясували для себе, як вони можуть краще просувати власну творчість. Я вірю, що навіть ті люди, які досі нічого не знали про певного андеграунд артиста — вони все одну відчувають різницю, коли чують більш якісну музику. І тоді вони врешті починають їх слухати. Треба тільки донести це до них. Краща музика може знаходитись в самому неочікуваному місці. А краща вечірка — не завжди там, куди всі планують піти.

Adam: Як ти проводиш час поза студією та клубами?

Sasha: Півроку тому зі мною відбулась метаморфоза. Просто як грім серед ясного неба! Я раптом почав активно займатись спортом. Три години тренувань щодня. Перше, що я роблю, коли прокидаюсь — це півгодини займаюсь силовою йогою. А потім ще півгодини дихання за системою Віма Хофа. Потім йду на пробіжку. Я завжди ненавидів біг, але зараз закохався в цю вправу. Зараз я пробігаю від 7 до 15 км на день. Біг підтюпцем — це дуже приємна річ. Тепер я роблю все це щодня, аби почуватись добре. І коли я не займаюсь спортом, то відчуваю себе наче з похмілля. До того ж, фізична активність може змусити людину відчувати себе набагато більш заземленою та стабільною в повсякденному житті. А це те, що допомагає і в творчості.

Adam: Я великий шанувальник йоги. Теж займаюсь щодня і раджу це всім знайомим. А як щодо їжі. Чи любиш ти готувати?

Sasha: Так, дуже! Прямо зараз я роблю баскський чізкейк на День Народження моєї подружки. Кулінарія — мою друга пристрасть після музики. Коли готую, я відчуваю себе так само, як і коли граю. Я ніби впадаю в транс і не помічаю, як минає час. Я можу налити собі келих вина і повністю забути про все, поки не закінчу страву. Музика та кулінарія йдуть рука об руку, бо там і там важливі навички мікшування та контроль за таймінгом.

Adam: Яка твоя фірмова страва?

Sasha: Є декілька страв, які я готую дуже добре. Я роблю чудову лазанью, сирні соуси. Я сам заквашую овочі: капусту, огірки, помідори, перець. Я роблю дивовижні сендвічі з круасана та чудові буріто.

Adam: Думаю, нам треба влаштувати разом мікс кухні та музики! І також я радий, що ми разом реалізували цей проєкт — «Aquarius Rising». Був радий працювати з тобою.

Sasha: Дякую, що запросив мене! І дякую за довіру до цього треку. Я не можу дочекатись нових релізів, які ми можемо випустити разом.

Adam: В мене лишилось одне питання: авто чи велосипед?

Sasha: Велосипед.

Adam: Повністю згоден!