Futuromania: від Джорджо Мородера до автотюна

Феномен британської музичної сцени — це заслуга не тільки легендарних артистів та лейблів, але й численних місцевих журналістів. Будь-то бріт-поп, рейв, пост-панк чи медчестер — кожен окремий епізод зі славетної історії Туманного Альбіону детально описано в статтях, книжках, а іноді ще й екранізовано в кіно.

Взяти хоча б Hacienda в Манчестері. Цей клуб закрився ще 25 років тому, будівлю знесли, а на тому місці вже зведено престижний житловий комплекс. Нічного там більше не нагадує про «друге літо кохання», хвилю медчестеру та ейсід-хаус ейфорію, які панували в Hacienda в 80-х та 90-х роках. Більшості героїв тієї історії давно немає в живих та лише гурт New Order час від часу дає окремі концерти. Але дух Hacienda живе, захоплює та надихає все нові покоління саме тому, що його історію розказано в книжках та кіно. Фільм «24 Hour Party People», мемуари Пітера Хука «Як не треба керувати нічним клубом», енциклопедичні труди по історії диско колишнього резидента Грега Вілсона. Годі й казати — кожен другий діджей тих часів згодом став успішним музичним журналістом та письменником.

Британська школа музичної письменності — краща в світі. Можна з легкістю назвати з півсотні британських авторів, чиї книжки прикрасили б полицю кожного меломана: від спогадів особистого драг-ділера The Rolling Stones до хрестоматії Білла Брюстера «Вчора ввечері, коли діджей врятував моє життя». Але з цього розмаїття один автор вирізняється особливо…

Свою письменну кар’єру він починав в середині 80-х, пишучи для журналу Melody Maker, який відкрився (страшно уявити!) в 1926 році. В гітарній музиці його знають як людину, що вигадала термін «пост-рок». Здається, це була рецензія на альбом гурту Bark Psychosis в журналі Mojo. Але сам Рейнольдс завжди більше тяжів до рейву, яким захопився ще в 1990 році.

Тривале спостереження за розвитком рейв-культури врешті вилилось в першу хітову (і третю за ліком) книжку Саймона, що мала назву «Energy Flash: A Journey Through Rave Music and Dance Culture». Назва походила від однойменного канонічного техно-треку Джоуі Белтрама, а на обкладинці оригінального видання хизувався Roland TB-303 Bass. На той час (1998 рік — ще до «Електрошоку» Лорана Гарн’є) це було чи не перше ґрунтовне дослідження рейв-сцени. В той час, як інші автори збирали карколомні історії про вечірки, вживання речовин, хастл та сутички з поліцією, Саймон вирішив зосередитись саме на музиці. Він терпляче розплутав клубок суб-жанрів та перехресного опилення різних сцен, чим зірвав оплески серед музичних гіків та колег по цеху. Книга стала хітом.

Читачі та видавці чекали від Рейнольдса оновлене видання «Energy Flash», але він вирішив зануритись ще глибше. У 2005 році Саймон презентував свою наступну книгу — монументальний труд по історії пост-панку «Все порви, почни з початку». Це був зухвалий виклик читачеві: 700 (!) сторінок про еволюцію окремого жанру. Осягнути таке було не під силу навіть фанатам Joy Division. Однак, це лише закріпило Рейнольдса в статусі найвпливовішого музичного дослідника сьогодення.

Зжалившись над читачами, він таки дописав декілька глав для перевидання «Energy Flash». У 2008 році вийшла нова версія книги, що включала історію дабстепу та малозрозумілого британцям явища EDM. Крім цього, критик встиг написати книжки про історію вуличного хіп-хопу та глем-року і видав декілька добірок рецензій для ЗМІ. Та найбільших висот він сягнув у 2011 році разом із власним magnum opus під назвою «Ретроманія».

З моменту виходу «Ретроманії» минула ціла декада, але з кожним роком ця книга стає все актуальнішою, а її пророцький наратив набуває містицизму — надто вже точно Рейнольдс вгадав вектор подальшого розвитку глобальної сцени.

Слід зазначити, що Саймон, який раніше видавав нові книжки кожні 3-4 роки, останнім часом витримував довгу паузу. Нових релізів від нього не було вже понад 8 років, тож новина про камбек впливового критика пролетіла інфо-простором не менш яскравою блискавкою, ніж ті, що зображенні на обкладинці «Energy Flash». Деякі блоги не встигали навіть зануритись в суть. Самого тільки «Саймон Рейнольдс повертається!» було достатньо, аби викликати ажіотаж в читачів.

Тим цікавіше стало, коли з’ясувалось, що нова книга має стати таким собі сіквелом «Ретроманії». В продовження роздумів над природою часу в музиці, Саймон цього разу захопився темою футуризму, що живить мозок нолановськими ребусами: «естетика майбутнього в уявленні людей із минулого».

Нова книга матиме назву «Futuromania: Electronic Dreams, Desiring Machines and Tomorrow’s Music Today». Її реліз заплановано на квітень 2024 року, а прямо зараз можна зробити передзамовлення на сайті видавництва із символічною назвою The White Rabbit Books.

Саймон починає з передбачуваного майлстоуна — синглу Донни Саммер I Feel Love. Автор цієї пісні — Джорджо Мородер зробив тоді неможливе: однією піснею перетворив майбутнє поп-сцени на її сьогодення. I Feel Love була наче прибулець посеред танцполу — люди просто не могли повірити своїм вухам, чуючи цей об’ємний насичений звук арпеджо-синтезаторів. Новаторський зсув Мородера надихнув численних електронних та поп-артистів, які й мають стати головними героями «Футуроманії»: Aphex Twin, Daft Punk, Рюіті Сакамото, Burial, Boards of Canada та багато інших.

Саймон обіцяє дійти в досліджені футуризму найсвіжіших трендів — аж до засилля автотюну в хіп-хопі та блогерських явищ на кшталт глітчу чи вапорвейву. «Футуроманію» вже зараз в один голос називають найочікуванішою книгою про музику в 2024 році. Здається, так воно і буде. Чекати ще майже півроку, але Рейнольдс завжди дає достатньо фан-сервісу для найбільш допитливих. Так, вже зараз на Spotify можна знайти великий плейлист з треків, про які йтиметься в новій книзі. Послухати його можна вище.