Drexciya: міф про електро під водою

Детройтський техно/електро дует Drexciya — одне з визначних явищ в історії американської андеграунд сцени 90-х років, чий футуристичний звук вплинув на декілька поколінь незалежних артистів. Більшу частину існування проєкту його творці дотримувались анонімності, натомість ожививши свою музику легендою про мешканців глибокого моря — дрексійську расу та її підводний світ, що розкривався з кожним релізом.

Автори Drexciya Джеймс Стінсон та Роберт Дональд познайомилися ще у старшій школі, почавши створювати музику під впливом записів Cybotron та детройтського радіо-діджея Electrifying Mojo.

Майбутній підводний всесвіт зародився уві сні Стінсона однієї вересневої ночі 1989 року — прокинувшись в холодному поту, він сказав: «Дрексія». Згодом у інтервʼю Techno Tourist він згадував про ту ніч словами: «Це було так, ніби припливна хвиля прокотилася моїм мозком».

Так почалася довга мандрівка Стінсона та Дональда, які протягом наступних 13 років створювали саундскейп дрексійської раси. Весь цей час вони пильнували ідею анонімності проєкту та майже не спілкувалися з пресою, залишаючись в тіні фірмового логотипа мисливця з аквалангом.

Перше знайомство наземного світу з Дрексією відбулося завдяки «Deep Sea Dweller» — дебютному релізу дуету, що вийшов у 1992 році на Shockwave Records. Стрімкі драм-машини, бульбашкові арпеджіо та дивні синтезатори — крізь час цей запис здається досить сирим та альтернативним, але саме він задав напрям багаторічній подорожі королівством Дрексії.

Сам міф про Дрексію вперше розкрився з виходом «The Quest» 1997 року — видання супроводжувалось нотатками «Невідомого Письменника».

«Під час найбільшого голокосту, який коли-небудь знав світ, тисячі вагітних африканських рабинь, полонених Америкою, були викинуті за борт під час пологів», — йшлося у посланні. «Чи можливо, що вони могли народити в морі дітей, які ніколи не потребували повітря?».

Альбом, в свою чергу, став проривом до великої аудиторії. 28 треків релізу й досі сприймаються на одному диханні, не даючи відволіктись та усвідомити, що цей простір між танцювальною електронікою та трансцендентним створюють здебільшого всі ті ж драм кікс Roland TR-808 та класичні ейсід синтезатори.

Отже, Дрексія — підводний світ, населений дітьми вагітних рабинь, викинутих за борт під час трансатлантичної депортації.

Випливаючи з утроб своїх матерів — африканських невільниць, чиї викрадачі визначали їх на смерть через хворобу або порушення правил, — немовлята змогли вижити та започаткували дрексійську цивілізацію на морському дні Атлантичного океану.

Століттями дрексіяни живуть в мирній ізоляції безкрайньої морської безодні, не маючи звʼязку з землею предків.

В основі дрексійського міфу — жахаюча статистика, що свідчить про 1,8 мільйона африканців, які загинули на невільницьких кораблях та були викинуті за борт у період трансатлантичної работоргівлі між 1516 та 1867 роками.

Поява фантастичного дрексійського світу, в свою чергу, надихнула новий рух щодо створення океанського меморіалу жертвам рабства.

Філософія Drexciya — музика як голос, що чується з самих глибин. Голос занедбаної раси, існуючої поза увагою панівного класу. Та все ж здатна створювати вібрацію такої сили, що може бути не лише почутою, але й формувати власний культурний код.

Що також є відсилкою до епохи в історії Детройту та його осередку, що сформувався у місті після масового відтоку білих людей на початку 90-х, адже Стінсон та Дональд починали свій шлях у декораціях суворого існування малозабезпеченої темношкірої спільноти. Ледь не єдиною можливістю бути почутими для їх покоління була андеграунд культура, зокрема техно та електро.

Звʼязок з дрексійською колонією обірвався у 2002 році, коли Джейс Стінсон помер через проблеми з серцем. Крім Drexciya Джеймс видавав музику під іншими іменами: Shifted Phases, The Other People Place, Transllusion, Lab Rat XL — тільки найвідоміші з них.

Джеральд Дональд, в свою чергу, причетний до не менш впливових електро проєктів — Der Zyklus та Dopplereffekt.

У 2019 році, за підтримки Джеральда Дональда та Гелен Стінсон, матері Джеймса Стінсона, була видана перша книга, натхненна міфами Дрексії — «Книга Дрексії, том I» у виконанні художника афрофутуриста Абдула Кадіма Гакка. Пізніше, у 2021 році, була видана «Книга Дрексії, том II».